Розділ 9. Там і тут

Ось і новий розділ. Трішки затрималась та закінчила, як тільки змогла.

Очікую на ваші відгуки і приємного читання :)

Ваша, Ретта Кім.

***

- Якого дідька?!- крикнув я.

Карін уже пів години тому мала бути на роботі. На дзвінки вона не відповідала. Вже хтозна-який виклик переадресовувався на автовідповідач. Я вилаявся і набрав Метью.

- Мені однаково чим ти зараз займаєшся – кидай все і кулею лети в офіс,- розгнівано промовив я,- підміниш мене.

- Що трапилось?- тільки запитав він.

- Не твоя справа! Щоб за пів години був на місці,- я ледь стримувався, щоб не накричати.

Я завершив дзвінок і зірвався з місця, прямуючи до машини. Та в проході стояла Альба.

- Мені здається, що ти відмовилась мені допомагати,- я роздратовано глянув на неї.

- Чого такий нервовий?- з насмішкою запитала дівчина.

- Це точно не твоя справа,- мої нерви почали здавати,- відійди.

- Стоп,- вона зупинила мене,- що сталось?

- Карін не прийшла на роботу і не відповідає на дзвінки!- прикрикнув я,- задоволена?

Якийсь час вона мовчала, обдумуючи почуте.

- Гаразд. можливо вона таки на дещо здатна. В крайньому разі, розуму, щоб дати тобі спокій, вистачило,- промовила демониця і додала,- хороші новини.

- Рано радієш,- я усміхнувся,- я знайду її і поверну. Подобається тобі це, чи ні. І не смій її ображати.

- Вона й сама непогано огризається,- хмикнула рудоволоса.

- Не смій,- повторив я.

- Вона любовними зіллями не займається часом? Занадто швидко ти здався. Це для тебе не властиво.

- З нею – властиво все. Стільки років живеш, а нічому не вчишся. От закохаєшся – тоді й поговоримо,- промовив я і оминув її. Нічого час витрачати,- і ще одне,- додав я,- посидь тут, доки Мет прийде.

Я обернувся і швидко попрямував до виходу. Потрібно перевірити її квартиру. Я ж ще вчора увечері говорив з нею… як знав, що потрібно було її забрати до себе. Чому я не прислухався до своїх відчуттів?! Начхавши на усі правила дорожнього руху, за десять хвилин я вже був на місці і підіймався на шостий поверх. Смикнув за ручку – зачинено. Діставши з кишені ключ, відчинив двері й завмер на порозі.

Меблі були накриті тканиною, речей Кари видно не було, а її телефон лежав на столику. Твою ж… гнів пробирав все більше і я ледь стримувався, щоб не розбити що-небудь. Вона поїхала… поїхала! І нічого не сказала!

Задзвонив телефон. Телефонував Юн Мін.

- Де вона?!- мало не заричав я, не чекаючи, доки вампір заговорить.

- Що сталося?- запитав він.

- Карін поїхала!

- Що, вже?- вирвалось в Юн Міна і він різко замовк.

- Ти. Знав. Що. Вона. Поїде!- викрикував кожне слово я, відчуваючи що сила виходить з-під контролю.

Руки деформувались, переходячи у часткову трансформацію. Не втримавшись, я зі всієї сили вдарив кулаком в стіну.

- Вона дуже просила не говорити,- промовив він,- я не знав коли вона поїде.

- Що вона тобі розповіла?!

- Припини трощити її квартиру, Дейн. Вийди звідти. Я зараз буду,- скомандував вампір і кинув слухавку.

Ще один удар в стіну і я опустився на підлогу. Мене переповнював гнів навпіл зі страшенним хвилюванням. Те, що це дурне вперте дівчисько вже покинуло країну – сумнівів не було. Знайти її – тільки справа часу. Головне, щоб з нею нічого не трапилось. Чорт! Дай мені тільки тебе знайти, Кара! Не знаю, що зроблю з тобою.

- Раджу тобі залишити все як є і забути.

Я підняв голову і побачив пернатого.

- Що ти накоїв?!- прогарчав я, притиснувши його до стіни.

- Виправив ситуацію,- спокійно відповів він.

- Що. Ти. Накоїв?!

- Заспокойся, демон,- холодно промовив страж,- тобі так хочеться повторення історії? Так подобається втрачати близьких? Дівчині, от, не  подобається – вона зробила те, що мала.

- Що ти їй наплів?

- Досить лякати мене своїм демонським поглядом – на мене це не діє. Просто змирись з цим. Тобі не можна зближуватись ні з ким. Особливо з людьми. Це як дірка в захисті для вищого демона, Дейн. І вона стане першою ціллю. Пам'ятай про це,- промовив Келестин, зблиснувши очима, і розчинився у повітрі.

- Чорт! Чорт! Чорт!

Я знаю, що він має рацію. Але повтору не буде. Її захист – на першому місці. Тому вона має бути поруч зі мною. Завжди.

- Я просив тебе покинути квартиру. Чи ні?- в квартиру зайшов Юн Мін.

- Що вона тобі розповіла?- вже трохи спокійніше промовив я, знову опустившись на підлогу і прикривши очі.

- Її поява порушила ланцюжок подій. Карін не мала тут бути. І, тим паче, вона не мала з тобою зустрітись. Келестин сказав їй, що вона змінює долі людей, з якими зустрічається і це може привести до жахливих наслідків. Для неї в тому ж числі.