Чому ми не зустрілись в юності?
20
-Залишайся зі мною,-раптово промовив.
Назвіть мене генератором раптових ідей.
Міра засміялась.Я ж став серйозним.Це мій шанс.Я хочу,щоб цей сміх тут залишився надовше.
-Я кохаю тебе,-вирвалось.
От і дурень.Хто ж каже це у перший день знайомства.
-Ти б дослухав до кінця,-поблажливо посміхнулась,-кохання тепер не грає ніякої ролі.
Міра опустила очі,а за ними й голову.
-У мене виявили якусь пухлину,-перевела подих,-злоякісну.Я свічусь,як новорічна ялинка,розумієш?
Мимоволі я уявив собі новорічну ялинку з чорним волоссям,замість верхівки.
-Чому ти мені усе це розповідаєш?-нарешті згенерував правильне питання.
Міра вже одягалась.Моменти втрачено.Мабуть,найкращі моменти мого життя.
-Я хочу,щоб хоч хтось це знав,-провела рукою по моїй щоці,-я не можу тримати усе це в собі.
Міра пішла.Наче теплий вітерець серед посухи,вони ввірвалась у моє життя,наче буревій зруйнувала усе,перемішала,і тихим протягом закрила за собою вхідні двері.
Я все ж не дізнався її ім'я.Це вже не важливо.
Стираючи пилюку на полиці серванту,я помітив нестачу декотрих платівок.Нехай бере,нехай йде.
Усі питання зібрались в одне,важливе:"Чи не збрехала ти мені,Міро?"
#3791 в Сучасна проза
#4068 в Різне
Відредаговано: 16.02.2019
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
