Чому ми не зустрілись в юності?

20

-Залишайся зі мною,-раптово промовив.

Назвіть мене генератором раптових ідей.

Міра засміялась.Я ж став серйозним.Це мій шанс.Я хочу,щоб цей сміх тут залишився надовше.

-Я кохаю тебе,-вирвалось.

От і дурень.Хто ж каже це у перший день знайомства.

-Ти б дослухав до кінця,-поблажливо посміхнулась,-кохання тепер не грає ніякої ролі.

Міра опустила очі,а за ними й голову.

-У мене виявили якусь пухлину,-перевела подих,-злоякісну.Я свічусь,як новорічна ялинка,розумієш?

Мимоволі я уявив собі новорічну ялинку з чорним волоссям,замість верхівки.

-Чому ти мені усе це розповідаєш?-нарешті згенерував правильне питання.

Міра вже одягалась.Моменти втрачено.Мабуть,найкращі моменти мого життя.

-Я хочу,щоб хоч хтось це знав,-провела рукою по моїй щоці,-я не можу тримати усе це в собі.

Міра пішла.Наче теплий вітерець серед посухи,вони ввірвалась у моє життя,наче буревій зруйнувала усе,перемішала,і тихим протягом закрила за собою вхідні двері.

Я все ж не дізнався її ім'я.Це вже не важливо.

Стираючи пилюку на полиці серванту,я помітив нестачу декотрих платівок.Нехай бере,нехай йде.

Усі питання зібрались в одне,важливе:"Чи не збрехала ти мені,Міро?"



KseniBay

Відредаговано: 16.02.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись