Третій розділ.

Аудиторія де проходила конференція була не дуже велика. Марія ввійшла до неї і сіла на вільне місце. Вона дістала роздруківку з доповіддю і почала її перечитувати. Раптово їй здалося, що на неї хтось дивиться. Вона обернулася. Рядів зо два назад сиділа її науковий керівник і дивилася на неї. Сметанчук привіталася з нею.

Незабаром розпочалася конференція зі вступного слова організатора. Після того учасники перейшли до доповідей тез.

Спливали хвилини за хвилинами. Доповіді йшли одна за одною. Одні доповідачі розповідали цікаво по їхній темі, інші не дуже. Учасники іноді ставили запитання до виступаючих. Наближалася черга виступати і Марії.

На сцену вийшов наступний аспірант. Він мав гарне русяве волосся. Плечі були широкі. Голос мовив впевнено. Зодягнутий він був в сірий гольф та джинси. Марія глянула на нього і навіть відволіклася від перечитування своєї доповіді. В ньому було щось, що приваблювало її.

Невдовзі він закінчив. Присутні задали йому декілька запитань по темі доповіді. Він відповів. Марія подумала: «Ти поглянь як гарно орієнтується. Собі б не розгубитися».  

В решті-решт черга дійшла і до неї. Вона швиденько доповіла свою тему. На щастя їй не задали питань. Сметанчук подумала: «От і добре».

По закінченню конференції Марія переговорила з науковим керівником про навчання і пішла до зупинки, щоб їхати додому. По дорозі додому, їдучі в маршрутці,  вона почала згадувати того хлопця, який так гарно виступав. Вона так задумалась, що мало не проґавила свою зупинку. Проте, вчасно зорієнтувавшись таки вийшла де потрібно. «І це ж треба так заміркуватися» - лаяла вона сама себе крокуючи від зупинки до потрібного будинку.

Якщо вам сподабався цей роман, то нелінюйтеся ставте "ПОДОБАЄТЬСЯ".

Дякую зараніш!!!