П'ятий розділ.

Одного прекрасного травневого дня аспірантка, опісля занять в університеті, сиділа в кафе і їла піцу з мисливськими ковбасками. Вона про щось розмірковувала. Він міркувань Марію повернув до реальності приємний чоловічий голос:

- Вибачте. Можна я присяду біля вас. А то немає вільних місць.

Марія підняла голову. Перед нею стояв хлопець з конференції. В руках в нього був піднос на якому стояла чашка з чаєм. Марія озирнулася по сторонам, ніби шукаючи підтвердження його слів. Вільних столиків і справді не було. Тому і мовила:

- Так звісно.

Він подякував і сів напроти. Тепер вона могла роздивитися його поближче. Він мав голубі очі. Обличчя було більш овальне, ніж кругле. Ніс був не дуже великий. Він був гладенько вибритий.

- Ти в технологічному навчаєшся? – запитав він у неї.

- Так – відповіла вона йому.

- Я також.

Помовчавши він мовив.

- Мене Сергій звати.

Сметанчук посміхнувшись, сказала у відповідь:

- Марія.

- Приємно було познайомитися.

- Мені також.

- А ти з якого факультету?

- Я на аспірантурі. А ти?

- О я також.

Тут Сергію перенесли його піцу. Марія побажала йому гарного апетиту.

Сергій почав їсти, але розмову не припинив. Лише перевів на другу тему:

- Гарна сьогодні погода.

- Так – Сметанчук погодилася з ним.

- Якраз сприяє прогулянці на свіжому повітрі.

Співрозмовниця нічого не відповіла.

Невдовзі Марія доївши почала збиратися. Сергій мовив до неї.

- Як ти дивишся на те, щоб згустітися сьогодні ввечері. Прогуляємося до кав’ярні.

Марія задумалася. Пропозиція була неочікувана і трішки її збентежила. Якщо чесно, пропозиція їй сподобалася.

- Ну можна – сказала вона.

- Давай тоді я тобі зателефоную і домовимся.

Сметанчук погодилася і вони обмінялися номерами телефону. Після того вона забрала свою сумочку і попрощавшись вийшла з кафе. На вулиці вона подумала: «Оце так несподіванка». По цьому вона попрямувала додому.

Якщо вам сподабався цей роман, то нелінюйтеся ставте "ПОДОБАЄТЬСЯ".

Дякую зараніш!!!