Восьмий розділ.

Проспект Миру простягається через увесь Чернігів, розділяючи його на Новозаводський та Деснянський райони. Йдучи в центрі міста по цьому проспекту, можна знайти багато кафе та ресторанів. Саме до одного з цих кафе і підходила Марія. На неї вже чекав Сергій.  

В руках він тримав букет з п’яти червоних троянд. Побачивши дівчину, яка до нього наближалася, посміхнувся. Вона посміхнулася у відповідь.

- Привіт – мовила Марія Сергію.

- Привіт – відповів той і додав – Ти гарно виглядаєш. Сукня тобі пасує.

- Дякую.

- Доречи, це тобі – сказав він і подарував квіти.

- Дякую – відповіла вона.

Вони ввійшли до кафе і сіли за столик.

Дівчина в бірюзовій сукні мовила до хлопця в синій футболці:

- Тепло сьогодні. Погода вже майже літня.

- Так. Згоден.

І вони почали вести розмову про те про се. Пилипенко розповів трохи про себе, Сметанчук про себе. Невдовзі, їм принесли їх замовлення.

В кафе була приємна атмосфера. З телевізора, що висів на стіні, награвала цікава музика.

Минав час і невдовзі, двоє вийшли з кафе. Обоє були усміхнені і випромінювали щастя. На вулиці вже світили ліхтарі. Сергій мовив до Марії:

- Тебе провести до дому.

- Ні заперечила вона. Ще не пізно. Я й сама доїду.

Марія, інколи, в моменти переповнення радістю хотіла побути сама. До того ж вона хотіла якнайшвидше добратися до додому, оскільки її туфлі їй таки натерли, незважаючи на пластир.

- Давай тоді хоч до зупинки – запропонував Сергій.

- Добре – погодилася вона.

Він провів її до зупинки. Коли під’їхала потрібна маршрутка, дівчина мовила хлопцеві:

- Бувай. До зустрічі.

- До зустрічі – відповів він їй у слід.

Після того, як маршрутка зникла з поля зору, Пилипенко пішов до себе додому.

Якщо вам сподабався цей роман, то нелінюйтеся ставте "ПОДОБАЄТЬСЯ".

Дякую зараніш!!!