Двадцять п’ятий розділ.

Пізно ввечері Андрій, колишній хлопець Марії біг до себе до дому. Він був розлючений. Йому зрадила його нова дівчина. Вони з нею вже давненько зустрічалися. І як здавалося йому були щасливі.

Але сьогодні все було скінчено. Цього вечора його подруга зрадила йому з його ліпшим другом. Тепер в нього не було ні дівчини, ні друга. Його розпинала лють. Він пригадував кожен момент сьогоднішої події.

Андрій вирішив зробити сюрприз своїй подрузі. Він вирішив прийти до неї в гості не попередивши. Тому купивши пляшку вина і тортик в супермаркеті, Андрій повернув на її вулицю. Ввійшовши до її під’їзду та піднявшись на її поверх, підійшов до її дверей. Він постукав і двері відчинилися самі. З квартири долинули якісь стони. Серце в хлопця закалатало, інтуїція підказувала щось негарне. Він забіг до квартири і побачив їх вдвох голими: його дівчину та друга. Що він їм сказав, того він не пам’ятав. Але запам’ятав її слова. Вона сказала, що між ними все скінчено. Що вони можуть залишитися друзями. По цьому вона випхала його з квартири. Та він і сам збирався йти.

Сидячи вже вдома з майже випитою пляшкою горілки Андрій розмірковував куди йому зателефонувати. Йому хотілося побазікати. Він гортав список контактів та раптом зупинився. Йому зустрівся номер, який був підписаний «Марія». «О чом би сюди не подзвонити» - він посміхнувся сам собі і набрав номер.