Чому плакала вона???
Двадцять восьмий розділ.
Наступного дня після захисту дисертації Сергій та Марія сиділи за столиком в кав’ярні. Дівчина обійняла коханого і сказала до нього:
- Ну як сьогодні себе почуває доктор філософії.
Він посміхнувся і відповів:
- Та так само, як і до того, як ним став.
- Зрозуміло.
- А ти думала, що щось змінюється в людини.
- Ні. Але вирішила перепитати.
- Якщо чесно то я щасливий.
- Я за тебе дуже рада.
Вони обоє замовчали. Та раптом Сметанчук перервала мовчанку:
- А скільки б ти хотів мати діточок?
Питання було неочікуване. «І як тільки працює жіночий мозок» - подумав Пилипенко – «Напевно ні в одній дисертації такого ніхто ніколи не опише». Він їй сказав:
- А чому ти вирішила запитати?
Вона відповіла:
- А не знаю. Я просто он за вікном побачила дівчину з двома дітлахами, задумалась і мені стало цікаво. От я наприклад хотіла б мати двох.
- Двійню? – уточнив Сергій.
- Та ні необов’язково. Хотілося щоб був хлопчик та дівчинка.
- Ну якщо бути чесним. Та і я б хотів так само.
- Зрозуміло – мовила Марія.
Вони продовжили розмовляти про щось. Невдовзі вони покинули кав’ярню та пішли гуляти парком. На дворі був грудень. Все навкруги було заметено снігом. Був невеликий мороз. Але двом нічого не заважало. Вони, здавалося, не відчували холоду, бо їх гріла любов.
#8959 в Любовні романи
#2180 в Короткий любовний роман
#2543 в Молодіжна проза
Відредаговано: 11.04.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
