Розділ I. Глава 5

 День закоханих наближався з неминучою швидкістю. Для мене це була трагедія.

 До цього дня я зазвичай купувала безліч валентинок і роздавала їх усім: рідним, друзям, вчителям. Але цього разу я була спантеличена. Я не хочу дарувати Джасперу просту валентинку. Я хочу подарувати йому щось особливе.

 У той же час я згорала від сорому. Чи буде це моїм зізнанням у симпатії? Як він до цього поставиться? Чи мені це потрібно?

- Керрі, ти будеш щось брати? - Запитала Кармен, моя подруга, з якою ми прийшли в магазин, щоб підготуватися до свята.

 Я зітхнула, не знаючи, що відповісти та розглядаючи різні атрибути свята. Різноманітна канцелярія із зображенням сердечок, закоханих…

 Взявши кілька валентинок, я вже хотіла піти з подругою на касу, але завмерла. Переді мною красувався стелаж з дрыбничками, але погляд упав на парні брелоки, а саме - два невеликі, червоні серця. Взявши їх, я трохи посміхнулася. Я зобов'язана подарувати це Джасу.

 Поки Кармен з цікавістю запитувала навіщо мені брелоки і кому я хочу подарувати їх, я передчувала завтрашній день, бажаючи якнайшвидше побачити реакцію друга. Або не просто друга.

***

 Для того, щоб піти разом до школи, ми з Джаспером зустрічалися неподалік мого будинку, адже ця дорога була коротшою.

 Ось і сьогодні я чекала на нього, тупцюючи на місці через нетерпіння його побачити. Навколо було повно снігу, вулиця була в суцільній білій ковдрі. Я розглядала сніжинки, що падали на мої рукавички. Кажуть, що всі вони різні, що немає у світі двох однакових сніжинок. Мені це завжди здавалося сумним. Вони різні, виходить, вони ніколи не зможуть знайти когось схожого на себе? Хіба їм не самотньо?

 Не помічаючи холоду, я засунула руку в кишеню і дістала два брелоки. Джасперу сподобається? Чи він засмутиться? Це незнання відповіді лякало.

- Привіт. Довго чекаєш?

 Підійнявши голову і стиснувши кулак, я посміхнулася. Карі очі з іскрою пустощів спрямували свій погляд на мене.

- Ні, я тільки прийшла, - збрехала я, поправивши рюкзак на своїх плечах. - Слухай, сьогодні… Ну, День Святого Валентина, пам'ятаєш?

 Хлопчик замислився, схиливши голову і перепитавши:

- Ну, День закоханих?

 Я кивнула, відвівши погляд і відчуваючи, що починаю нервувати і заїкатися. Потрібно зібратися.

- Я ... Підготувала подарунок, - видавила я і розтиснула кулак, подивившись на Джаса. - Ось. Один брелок тобі, один мені…

 Темноволосий поправив шапку, почухавши потилицю. Я помітила, як горять його щоки, але списала це на мороз. Серце шалено стукало, поки хлопчик усміхнувся і дістав щось із кишені.

- Ну, а це тобі, - зітхнув він і тихо засміявся.

 Я не зрозуміла причини його сміху, але, подивившись на його подарунок, сама засміялася. Ще два такі ж брелоки.

- І що ж це? Брелоки для друзів? - поцікавився Джаспер, хитро посміхнувшись і не зводячи з мене очей.

 Відчуваючи, як горять щоки, я забарилася.

- Це ... Я ... Ем ...

 Той знову засміявся і я стала щось бурмотіти, але він мене перебив:

- Ти мені подобаєшся, Керрі.

 Я завмерла, не знаючи, як на це реагувати, але вирішила довіритись йому і сказала правду:

- Ти мені теж подобаєшся, Джаспер.

 Щасливі та веселі ми попрямували до школи. Мені здавалося, що моя посмішка діставала до вух. Я почувала себе найрадіснішою, найщасливішою на цьому світі. Я думала, що так буде вічно.