Розділ I. Глава 8

Так і минули роки середньої школи.

 Ітан став мені добрим другом, я і не помітила, коли хлопець запропонував стати кимось більше, ніж просто приятелями. У цьому віці у всіх з'являлися перші симпатії, закоханості і, присягаюся, я теж щось відчувала до Ітана, але... тільки з роками я зрозуміла, що це почуття називається дружбою. Але було пізно.

 Джаспер став популярним у школі, наше спілкування зійшло на нуль. Я не знаю, що мною рухало, але поки мій колишній найкращий друг насолоджувався компанією своїх нових приятелів та крутих старшокласників, я погодилася на пропозицію Ітана. Ми стали парою.

 Не знаю, чого він очікував від цих наших стосунків у 12 років, але я чітко розставляла кордони. Ми ходили до школи і додому разом, допомагали один одному, Ітан намагався доглядати за мною, ми гуляли у вихідні, трималися за руки. Більше нічого. Я дивилася багато фільмів про школу та кохання і не можу сказати, що в нас було щось схоже. Ми так і залишалися добрими друзями, шкода, що Ітан цього не розумів.

 Дуже цікаво, що я чітко пам'ятаю початкову школу, але майже не пам'ятаю середню. Ну, тобто пам'ятаю, але не так добре. Все ж таки один день сильно в'ївся мені в пам'ять.

 З яких спонукань не знаю, але одного разу після школи мені зателефонував Джас. Батьків не було вдома, я готувала обід, але до телефону підійшла. Пам'ятаю, як по шкірі пробігли мурашки від теплих спогадів про нашу дружбу. Не роздумуючи, я взяла слухавку.

- Привіт, Керрі, - рідний голос зазвучав у динаміці і я зібралася з силами, щоб мій голос звучав спокійно.

 Я сподівалася почути щось про те, що Джас скучив. Хотілося знати, що він також згадує минуле, хоче повернути все…

- Привіт, Джаспере. Ти щось хотів? - запитала я, не знаючи, як правильніше поводитися.

 Не варто було брати трубку того дня, не варто. Тоді я по-справжньому зрозуміла, що Джас жорстокий. Він не такий, як раніше, і так, як раніше, вже не буде.

- Не хочеш погуляти? - питання хлопця застало мене зненацька і я розгубилася. - Я дуже хочу погуляти з тобою вдвох. Ну, знаєш, побачення?

 Я завмерла. Мені здавалося, що це те, чого я хотіла, але щось тут було не так. Добре, що я ще зберігала здоровий глузд, розуміючи, що живу не в казці і що цей хлопець не принц діснеївського фільму.

- Це жарт? - спитала я, адже на думку спадало тільки те, що це розіграш.

- Керрі, який розіграш, я серйозно, - відповів він і по голосу я зрозуміла, що він усміхається.

Я не встигла нічого сказати, як по той бік почулися смішки та шепіт. Джаспер був не один. Від цього я вся стиснулася, ніби мене обдало холодною водою.

- Ну, що, хочеш піти зі мною погуляти? Я тобі подобаюся? Відповідай чесно, Керрі, давай.

 Серце почало стукати швидше, частіше, я відчувала, як до горла підступив ком. Він сміється з мене? Для чого він це робить?

 До того моменту, як я змогла хоч трохи зібратися з думками, з динаміка вже чути був відкритий сміх, а потім голос Ітана, який щось швидко бурмотів, засуджуючи мене. Я нічого не розуміла, крім того, що зараз Джаспер виставив мене посміховиськом…

- Джас, вона реально повелася! - почувся голос Ентоні, що сміється.

Я кинула слухавку, поки до очей підступили сльози.

Іноді підлітки бувають жорстокими.

***

 Після того випадку я порвала з Ітаном.

 Я висловила і Джасу, і йому все, що думаю про їхній вчинок. Мене здивувало, що обидва намагалися вибачитись і звести все на те, що це просто була якась перевірка стосунків, жарт, але, на жаль, мені вже було не до жартів.

 Я намагалася викреслити з пам'яті все те хороше, що робив Джас. То був маленький і милий хлопчик, а це – 13-річний самозакоханий егоїст.

 Я вирішила, що якщо не можу дружити з ним, любити його, то єдиний вихід – його ненавидіти. Так жити було спокійніше.