Чому ти ненавидиш мене?

Розділ I. Глава 9

Що я мала у середній школі? Ну, я була відмінницею. У мене були добрі стосунки з однокласниками, найкраща подруга Кармен, здається, що підлітковий період вдався.

 Але все йшло не так гладко, як би я не намагалася переконати себе у протилежному. Джаспер. Він ніби ходив до школи для того, щоб перетворювати моє життя на жах.

 Передружба, недовідносини з Ендрю закінчилися ще після його “перевірки”. Якийсь час він каявся і просив мене все забути, але ні, з мене вистачить. Якщо минулого Джаса та минулого Ендрю немає, то й минулої Керрі більше не буде.

 Почуття провини Ендрю замінив якоюсь неприязнью, ненавистю до мене, все ще стверджуючи, що на момент наших "відносин" мені подобався Джаспер. Я почувала себе в якомусь божевільному фільмі, де я, головна героїня, якась зрадниця. Мені це зовсім не подобалося, але частина правди за словами хлопця була.

 Повинна віддати Джасперу належне: після цієї сварки він не давав мені підстав вважати його білим і пухнастим. Ми часто сперечалися. Сварилися. Підколювали один одного. Агресором часто виступав він, я лише оборонялася, але, думаю, в деяких ситуаціях я все ж таки могла тримати язик за зубами. Джасперу вдавалося тонко жартувати наді мною, у свою чергу я мала вміння помічати деталі, щоб зробити йому болючіше. Багато хто з цікавістю стежив за нашим пінг-понгом уїдливих фраз на перерві, але, здається, вони не думали, наскільки ми ненавидимо один одного.

 Кармен завжди допомагала мені прийти до тями після чергової суперечки. Вона поділяла мою думку про те, що Джаспер - ще та проблема. Подруга часто розмірковувала про те, що я зробила такого, що він став так ставитися до мене. Я й сама не раз намагалася знайти відповідь на це питання, але, здається, Джасу не потрібна була особлива нагода.

 Він любив ховати мої речі, “випадково” штовхати мене плечем у широкому коридорі, глузувати з моїх невдач у навчанні, яких, на щастя, було не багато. Але кожна його фраза була для мене уколом. Джаспер ніби завдав ударів, залишаючи нові синці та подряпини, які щоразу нагадували мені про те, який він нестерпний. І в цьому йому час від часу допомагав Ендрю, після невдалого розіграшу вони добре здружилися.

- Чому ти просто не заплющиш очі на їхні дії та фрази? - якось спитала мене Кармен, лежачи на ліжку в моїй спальні. - Адже ви не зможете ворогувати до кінця навчання…

 Я закотила очі, розставляючи нещодавно куплені книги. Поклавши чергову книжку на полицю, я відповіла:

- Бо цього Джаспер і домагається. Він хоче, щоб я здалася, відступила. Він сподівається побачити мої сльози, але він цього не дочекається, Кармі. Я не заплачу і тим більше не здамся.

- Керрі, може вам потрібно погово-...?

- Поговорити? - Перебила я її і обернулася, зітхнувши. – Ні. З такою людиною не можна поговорити, вона не чує співрозмовника. І точно він не почує мене. Тому, дякую за пораду, але я вважаю за краще завдавати йому болю його ж зброєю, а точніше - словами. Він заслужив.

 Можливо, Кармен мала рацію: розмова могла щось вирішити. Але не зараз. Потрібно було говорити ще тоді, після тих літніх канікул, коли мій Джас зник.

- Ну, а Ендрю? Що ти думаєш про нього? Ну, точніше я знаю що, але ..., - Дівчина запнулась і, перевернувшись на бік, підперла голову рукою, спираючись об лікоть. - Просто я думала, що він не такий. Що він… Пам'ятаєш День закоханих? Мені тоді здалося, що він і справді божеволіє від тебе. Не розумію, що так різко налаштувало його проти тебе.

 Я сіла на стілець і подивилася на коробку, що стояла на моїй шафі. Там зберігалися листівки, вітання, валентинки з усіх моїх шкільних свят. А недавно Ендрю зробив велике вкладення в цю коробку спогадів.

 День Святого Валентина був для мене особливим святом. І, присягаюся, я намагалася не згадувати, як він проходив для мене та Джаса раніше. Брелоки, валентинки, солодощі…

 Уся школа була прикрашена сердечками, кількість червоного кольору в коридорах і класах навіть лякала. Я не чекала від Ендрю якихось грандіозних подарунків, адже сама приготувала йому лише листівку, підписавши: “Від Керрі”.

 Наша школа цього свята мала свою традицію: у холі ставили велику коробку, куди учні могли кидати підписані валентинки. До кінця дня чергові розносили їх за класами. Не можу сказати, що це було дуже мило, але… Можливо, якийсь сенс у цьому й був.

 У будь-якому випадку, я була здивована, коли черговий зайшов до нашого класу і запитав:

- Керолайн Харріс тут?

 Старшокласник озирнувся і я невпевнено підняла руку, поки інші стали з цікавістю та заздрістю спостерігати за цією ситуацією. Хлопець підійшов до моєї парти і почав діставати з коробки валентинки. Ендрю, що сидів поруч, задоволено усміхнувся, спостерігаючи за моєю реакцією.

 Одна… Дві... П'ять... Десять... Тридцять. Тридцять валентинок.

- Я хотів купити більше, але забрав останні, - прошепотів мені хлопець. - Тобі подобається?

 Тоді я видавила з себе слова подяки, адже більше нічого сказати не могла. Пізніше, обернувшись, я помітила, як поглядом мене пропалює Джаспер Еванс.

- Господи, Кармен, та це ж просто підліткові почуття. Ти ніби сподівалася мене заміж за Ендрю видати, - простогнала я і подивилася на її хитрий погляд. - Серйозно?

 Посміхнувшись і похитавши головою, я кинула в подругу подушку, на що вона засміялася.

 А я не могла викинути з голови погляд Джаспера того дня. Що це було?

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше