Розділ I. Глава 11

Після того розмови з Кармен про перемир'я з Евансом, я кілька тижнів ходила, думаючи, як підійти до нього. Потрібно це зробити несподівано. І швидко, інакше він встигне сказати щось гидке. А ще треба поговорити наодинці. Мене зовсім не тішить думка, що на мене витріщатимуться Ендрю та Ентоні, які всюди ходять з Джасом.

 Тому я вигадала геніальний план. Я вирішила підловити хлопця біля чоловічого туалету після уроків. Звучить дико, але я пишалася собою, адже нарешті наважилася.

 У п'ятницю, після уроків, помітивши, що Джаспер пішов у туалет, я тихо пішла за ним і зникла за рогом коридору. У школі вже майже нікого не було, але я точно знала, що десь неподалік точно хитаються друзі Еванса. За кілька хвилин двері вбиральні відчинилися і хлопець вийшов. Але не встиг він зробити й кількох кроків, як я схопила його за руку і потягла до себе у закуток. Сподіваюся, він мив руки.

- Гей! - миттєво насупився юнак, але, побачивши мене, посміхнувся. - Харріс? Та невже? Вирішила мене зґвалтувати? Чи вкрасти і вимагати викуп?

 Піднявши брову, я холодно подивилася йому в очі, парирувавши:

- Ага, дуже смішно, так. Я у справі.

 Я встигла побачити, що погляд хлопця змінився. У ньому з'явився якийсь вогник інтересу. А я тим часом втрималася, щоб не затремтіти чи то від страху, чи то від огиди, збентеженості. Ми стояли надто близько один до одного, тому я зробила акуратний крок до стіни.

- У нас залишився один шкільний рік. Попереду іспити та випускний, сподіваюся, ти й сам розумієш важливість цих подій.

 Джаспер уважно вивчав мене своїм хижим поглядом. У глибині душі мені це подобалося. Я знала, що я виглядаю чарівно, від маленької дівчинки не залишилося й сліду. Доглянуте волосся до плечей, рівні й м'які риси обличчя, та й моїй фігурі можна було позаздрити…

 Але, чорт, те саме можна було сказати і про цього телепня переді мною. Він був високим, як і раніше, у цьому мені його не наздогнати. Джас був спортивним хлопцем, він любив уроки фізкультури, всі це завжди помічали. Темне волосся, карі очі… Я відсмикнула себе, згадуючи з ким маю справу.

- Я хочу запропонувати перемир'я, - мовила я, з викликом дивлячись йому в очі, сподіваючись, що не дуже довго мовчала.

 Ще не вистачало, щоб цей демон думав, що він мені подобається. Тобто знову мені подобається.

- Ми не сваримося і не чіпаємо один одного. Просто намагаємося не помічати, – пояснила я свої слова.

 Джаспера це напружило і він закотив очі, буркнувши:

- Та зрозумів, я не тупий.

 Я стрималася, щоб за звичкою не сказати нічого гострого у відповідь. Натомість я похитала головою і простягла йому руку. Хлопець скептично глянув на неї, але потім я побачила, що він пом'якшав. Джас потис мою долоню і цей дотик був настільки теплим, що розривати його не хотілося.

- Я не заважатиму тобі, якщо і ти обіцяєш бути… добрим.

 Ці слова далися мені нелегко. Старший лише посміхнувся, відповівши:

- Гаразд. Я спробую бути для тебе добрим хлопчиком, Керрі. Адже ти хороша дівчинка. Так?

 Не знаю, що було в цих словах такого, що я трохи почервоніла. Кивнувши, я розірвала рукостискання і розвернулася, крокуючи геть, щоб хлопець не побачив мого червоного обличчя.

- Керрі!

 Голос Джаспера пролунав коридором і я зупинилася, повернувши голову.

- Я поговорю з Ендрю. Він теж не заважатиме, – несподівано для нас обох сказав він.

 Чи можу я вірити в це? Чи можу я довіряти Джасперу Евансу? Не знаю. Але лише одними губами я прошепотіла йому слова подяки.