Розділ I. Глава 12

 З Джаспером ми перетиналися на багатьох предметах. За кілька місяців навчання ми так жодного разу й не посварилися. Я чекала чогось. Джас не такий, це пастка, він точно щось задумав, він би не зміг жити з перемир'ям.

 Ось так ми й коротали час: він дарував мені ввічливі усмішки, а я все чекала, коли ж я побачу якийсь черговий бруд з його боку. Жити без сварок, насолоджуючись шкільним життям, було дуже приємно та цікаво.

 Але все йшло якнайкраще. Мені вистачало часу і на підготовку до іспитів, і на організацію випускного вечора, і на насолоду останніми місяцями навчання. Кармен захоплювалася тим, як я все встигаю і залишаюся здоровою і фізично, і морально. Мені й самій здавалося, що я працювала як бджілка. Я не хотіла нічого проґавити.

 Весною всі навколо вже розмовляли лише про випускний та про шкільний бал на честь нього. Я й сама була як на голках, адже тепер ми ще й залишалися після уроків, намагаючись навчитися хоч якимось рухам, щоб не виглядати незграбними ведмедями.

 Зібравшись у актовому залі з хореографом, у якого брали уроки танців, ми розбрелися, розбиваючись на пари. Нас тут було дуже багато, я навіть розгубилася, роздивляючись у пошуку знайомих облич.

- Не хочеш стати разом у пару?

 Обернувшись на голос, я посміхнулася, адже переді мною стояв Генрі, ми разом ходили на історію, а торік і на літературу.

- Так, звичайно, - відповіла я, знизавши плечима.

 Хлопець був трохи вищий за мене, не дуже спортивний, але це не заважало йому зводити з розуму дівчаток. Генрі був блакитнооким блондином, приємний і добрий у спілкуванні, ну просто янгол.

 Я помітила Кармен, що теж встигла знайти собі хорошого партнера, Луку Портера, на якого вже давно задивлялася. Та помахала мені, посміхнувшись, і я відповіла тим самим. Погляд упав на постать неподалік. Джаспер. Він знову свердлив мене поглядом і від цього ставало не по собі. Знову цей погляд… Схоже, я мала рацію: перемир'ю кінець.

 Міс Фло, наш хореограф, почала пояснювати і показувати нам рухи. Рука Генрі лягла мені на талію, поки моя піднялася до його плеча. Соромлячись такої близькості і відчуваючи себе трохи ніяково, ми раз у раз тихо жартували.

- Ех, вибач, але твої тендітні ніжки в небезпеці, - попередив мене блондин і я посміхнулася.

- Повір, твої в не меншій небезпеці.

 Доброзичливо жартуючи і тихо розмовляючи, ми з Генрі все ж таки змогли вивчити танець. Багато пар теж кружляли в ритм мелодії, яку включила міс Фло. Я бачила, як Кармен із Лукою теж завчали танець, явно фліртуючи один з одним. Відразу ж відвівши погляд від цих двох, я помітила й Джаспера. Той намагався вести у танці одну зі своїх подружок, шатенку. Не пам'ятаю її імені, але вони танцювали криво. Точніше він. Джас мало не відтоптав бідолашній ноги, та постійно невдоволено бурчала.

 Після танців учні почали розходитися, але міс Фло покликала мене до себе. Я попросила Кармен почекати мене в кабінеті, тому, кивнувши, вона пішла, наздоганяючи Луку.

 Не встигла я схаменутися, як міс Фло гукнула і Джаса.

- Я бачила, що в тебе є невеликі проблеми з деякими рухами, Джаспер, - м'яко почала жінка і подивилася на мене, посміхнувшись. - А ось ти - молодець, Керолайн, дуже швидко влилася в суть.

 Ура. 1:0, Джаспер. Але сумніваюся, що міс Фло покликала нас, щоб показати, що я краща за нього…

- Мені вже час бігти. Але, будь ласка, Керрі, чи не могла б ти допомогти другові? Буду дуже вдячна!

 Чорт. Ні ні ні. Ні, я не хочу! І він мені не друг.

 Я лише розгублено подивилася на жінку, але та зібрала свої речі та втекла. Чудово.

Зітхнувши, я обернулася до хлопця, що теж був не в захваті.

- Ходімо, - сказала я, рушивши на середину величезної зали. - Пару разу станцюємо і все.

 Хлопець і до цього свердлив мене поглядом, а тепер він ще й стоятиме мало не впритул до мене.

 Джаспер мовчки підійшов і поклав свою долоню на мою талію. Секунда і він притис мене ближче. Дихання перехопило, і я відчула, що обличчя спалахнуло рум'янцем.

- Полегше, - сказала я, трохи відсторонившись і поклавши руку на його плече. - Зараз я зроблю крок назад, а ти...

- Генрі притискав тебе до себе так само.

 Я була здивована його словами, але вони лише розлютили мене. Дихай, Керолайн. Пам'ятай, заради чого ти все це робиш…

 Проігнорувавши якісь звинувачення хлопця, я спробувала продовжити, але це знову повторилося. Джаспер знову перебив мене, не відводячи погляду.

- Тобі сподобалося, так? Те, як він тебе притискав до себе, - почав він і посміхнувся, скоріше зі злістю, ніж з хитрістю. – Але він тобі навіть не подобається. Чи подобається? Кері, Кері… Зовсім не змінюєшся. Напевно, знову тобі подобається інший, а крутишся ти з Генрі. Ти знову поводишся, як та…

 Перш, ніж він зміг договорити, я дала йому ляпас. Нарешті його сталева хватка навколо моєї талії зникла і я змогла відійти, приголомшено дивлячись на хлопця. Що він щойно сказав?

 Від ляпаса хлопець навіть не смикнувся, але заплющив очі, а потім потер перенісся, зітхнувши.

- Керрі, я ...

 Але більше слухати я його не хотіла.

- Не підходь до мене. Зрозумів? - Холодно запитала я і обійшла його, залишивши зал і не оглядаючись.

 Я знову це відчуваю. Те саме, що й того дня, коли Джаспер зруйнував мої стосунки з Ендрю. Але того дня я не могла показати йому свої емоції, я могла лише чути його сміх. А зараз… Схоже, моя черга сміятися, адже я достеменно показала, що такі жарти зі мною погані. Ось тільки губи не змогли зігнутися в посмішці. Натомість я відчула пекучі сльози на віях…