Зірвана маска

Ярослав кинувся до батьківської спальні, але зупинився в останню мить. Раптом дійшла думка, що творець Чорної Сови може мати й на нього такий самий компромат, як на дівчину з відром свинячої крові. Однак у його випадку інформація стане набагато вбивчою, якщо її надіслати куди потрібно.

Чорна Сова змусила стійкого Ярослава розплакатися. Він звик вважати себе крутим хакером, творцем ботів, але на світі виявилися набагато крутіші за нього жителі віртуального світу. До їхнього рівня так швидко дотягнутися було не легко, але практично можливо.

— А якщо я проникну в додаток і зірву маску? — запитав себе Ярослав.

Він кинувся у кімнату і почав шукати на флешці припасений для подібних випадків вірус. Ярослав сам модифікував його для таких завдань, але раніше не наважувався за допомогою нього приникати в особистий простір інших людей.

За годину і сорок хвилин Ярослав начинив вірусом папку з кількома слабшими паразитами і приготувався до атаки. Він чудово розумів, що додаток слідкує не тільки за ним, а й за дівчиною. Ризик вартував більше, оскільки на кону стояло життя людини, хоч і поміченої у криміналі.

— Привіт, мене звуть Ярослав. Ти повинна прочитати це і відмовитися від виконання наказів Чорної Сови. Ця папка здатна врятувати тебе!

Тільки-но він відправив файл, як на моніторі відкрилася зламана сторінка дівчини. Ярослав знав, що він там перебуває не сам, але відкидав страх перед невідомим. За долю секунди повідомлення викрали. Розробник додатка очікувано не стримався і відкрив папку з вірусами.

Паразити почали наступ, опинившись у відкритому просторі. Ворог не зволікав, автоматично ввімкнувши захист, однак на цей випадок Ярослав теж мав запасний варіант. Значна кількість вірусів проривалася через перший бар’єр і гинула, інші навіть того не досягали. Ярослав не гальмував, кидаючи на смерть більшу частину слабких творінь, щоб відволікти увагу від лідера.

Поки розробник додатка убивав слабкі віруси, Ярослав пробрався крізь його захист і відкрив ярлик на робочому столі. Через нього йому вдалося зайти до особистого кабінету та зламати перші файли власника. Там було так багато компромату на інших людей, що все нагадувало цілу бібліотеку.

Розгадка залишалася настільки близько, що Ярослав не міг повірити у свою удачу. Залишалося тільки дістатися до самого творця, який уже не міг наздогнати впущений вірус. Командний пункт і папка з особистими файлами лежала, наче на столі – варто протягнути руку та скопіювати для доказів.

Ярослав уже святкував перемогу, однак сталося дещо дивне. Коли він клацнув на файлі власника, раптом загорілися монітори в кімнаті. Це нагадувало якийсь нереальний збіг. Поки Фермер проникав на територію ворога, ворог у цей час проривався до його командного пункту і виграв гонку.

На всіх моніторах з’явилося зображення юнака середнього зросту, який був одягнений у темний спортивний одяг та дивну маску, що світилася серед темряви. Крім зашитого рота та очей найбільше в очі кидалася темна сова на грудях – символ таємничого незнайомця, яким він лякав свої жертви.

Під зображенням з’явилися три чисті рядки для повідомлень. Ярослав завмер, не розрахувавши на подібний контрудар. Він зупинився і просто читав.

Три кроки до Чорної Сови:

А) Інтерес;

В) Випробування;

С) Усвідомлення;

Напроти перших двох стояли відзначені мітки, символізуючи пройдені етапи, але третій рядок потрібно було підтвердити самому. Ярослав знав, що після третьої відмітки маска спаде, тому боявся натиснути на мишку. Відчувалося, що після третього «Так» дороги назад більше не залишиться, але ж цікавість ніколи не дозволяє нам залишити таємниці нерозгаданими.

Не витримавши напруги, Ярослав клацнув навпроти третього рядочка. Незнайомець на екрані прийняв його вибір і зірвав з себе страшну маску. На мить затягнулася моторошна пауза, а тоді до талановитого юнака прийшло обіцяне усвідомлення. Він подивився на розробника додатку «Чорна Сова» і на знак примирення помахав йому піднятою правою рукою.

До кімнати різко відчинилися двері, випередивши скрипом батькові слова. Сергій Лунін зупинився у проході та поглянув на темну кімнату сина.

— Що це ти знімаєш через веб-камеру і навіщо тобі така жахлива маска? — запитав здивований Сергій, поки зі спини не підійшла дружина.

Вони обоє бачили дивний одяг сина, страшну маску з світловими лініями та його відображення на моніторі. Ярослав встиг добряче налякати батьків, але сам тримався спокійно, махаючи правою рукою власному зображенню на семи широких моніторах. Його не хвилювало, що батьки раптово ввірвалися.

— Що це таке, синку? — поцікавилася налякана Леся.

— Відео знімаю в Тік-Ток! — усміхнувся Ярослав.

Сергій усміхнувся, почувши відповідь. Підлітки постмодерного суспільства здатні здивувати.

— Дивна мода пішла між твоїми ровесниками! — не підтримала Леся.

— Не хвилюйся, матусю, — поспішив заспокоїти Ярослав. — Це просто така маска з фільму про хлопця, який здійснив революцію і змінив світ…

— Ну, тоді знімай далі! — Сергій Лунін підтримав сина міцними обіймами.

Леся також додалася до коханих чоловіків, відчувши полегшення.

— Ти кудись зібрався, тату? — помітивши форму, запитав Ярослав.

— Терміново викликали гасити пожежу, — відповів Сергій. — Зайнявся будинок Романюка. Дочка вціліла і потрапила до лікарні, а от його самого навряд чи врятують з такими важкими опіками. Мене викликають встановити причину пожежі.

— Будь обережним, татусю! — помахав Ярослав і знову одягнув маску.

— І хто це ти? — запитала у сина Леся.

— Фермер, — відповів Ярослав. — Вирощую бунтівних ботів. Ніхто не сміє красти моїх живих аватарів, бо вони належать тільки мені!