Глава 5

– Таким чином, хірургічний метод лікування відрізняється тим, що, крім лікувального ефекту, його застосування супроводжується операційною травмою. Використання цілительської магії допомагає уникнути подібної травми. І лише сам цілитель може адекватно оцінити ступінь необхідності застосування того чи іншого методу. На сьогодня все. Але, перш ніж попрощатися з вами до завтра, хотілося б зробити вам невеликий подарунок.

Я перехопила здивовані погляди своїх учнів, вийняла з шухляди в столі невелику коробку і відчинила її.

- Повинна вас попередити, що це швидше експериментальна модель, але мені буде спокійніше, якщо браслет опиниться на ваших зап'ястках.

– Це амулет? - Затамувавши подих, Аміна попрямувала ближче до мене, щоб розглянути. Невдаване пожвавлення робило її схожою на маленьку дівчинку. Хлопці здавались стриманішими, хоча їхній інтерес було добре помітно.

- Артефакт. Він створений завдяки величезній роботі, яку свого часу виконав мій учитель, магістр Німансур, а також асистент кафедри техномагії Калье.

Ми з Дієго вирішили не приховувати наш вироб. Він мав право практикувати, мій же внесок у створення артефакту вирішила не афішувати. На цьому етапі увага була зайвою.

– І як він діє? – крутячи в руках широкий металевий браслет, поцікавився Рудий, як я про себе називала адепта Веста.

– Він допоможе зберегти ваше життя та при небезпечному пораненні дочекатися допомоги. Сподіваюся, що нікому з вас не доведеться випробовувати його роботу на собі.

Хлопці зам'ялися, нерішуче одягли подарунок і витріщилися на мене.

- Дякую! – за всіх подякувала Аміна, все ще крутячи браслет на зап'ястку.

Я не могла цього відчути, але здогадувалася, що студенти намагаються промацати плетіння, впізнати знайомі, розгадати принцип роботи.

- Гарного дня! - посміхнулася я, і вийшла з класу.

Чомусь на душі було сумно. І в той же час, думка, що студенти, які зайняли за ці кілька тижнів місце в моєму серці, матимуть шанс на порятунок.

- Вчитель Теона, - за спиною пролунав голос некроманта. Він єдиний, хто вийшов із класу і попрямував до мене. Я зупинилася, чекаючи адепта. Досі він не часто виявляв бажання поспілкуватися, поводився замкнуто і відсторонено. Іноді мені здавалося, що до оточуючих він ставився з нехтуванням і неабиякою часткою зневаги. Можливо, це було притаманно всім некромантам. Хоча мої лекції він слухав уважно, а на практиці показував чудові результати.

– Вони ще не усвідомили, що ви їм подарували, – перші його слова викликали легкий подив.

– Для мене важлива безпека моїх учнів, – нейтральний тон із холодком. Цей адепт був не такий простий, рівень його підготовки викликав багато питань, які я ніколи не наважилася б поставити нашому ректору. Але він був моїм учнем, і я не могла залишити його без захисту.

- Помічник Калье без сумніву, геній. Але я здатний відчувати не лише метал та плетіння. Цей артефакт може зробити вас відомою та богатою. У моїй країні ви могли б ділитися знаннями і створювати прекрасні та потрібні речі, не тулячись у підвалі, – завжди байдуже обличчя Аранди ожило, в ньому прослизнули емоції.

– Я обрала свій шлях, і він пов'язаний із цим герцогством та академією.

Я вимовляла фрази, ігноруючи гнітючий погляд некроманта. У нього виявилися несподівано світлі очі, які він приховував за довгим чубом, і гострий розум, здатний створити мені неприємності, якщо цей маг виявиться зовсім не тим, за кого себе видає.

- Що, якщо це приведе вас до смерті? - Аранда не зводив погляду, оточуючи холодною силою. Якби я, як і раніше, залишалася магом, могла б знепритомніти, зараз же все, що зазнала – дискомфорт і холод. Поряд із бажанням опинитися від адепта якнайдалі.

- Це загроза? - здивувалася я, не чекаючи от завжди флегматичного студента подібних заяв.

– Це турбота, – некромант посміхнувся. Посмішка ковзнула по губах, не торкнувшись очей, - турбота відданого учня про свого вчителя, якого він хоче бачити живим та здоровим.

– Не думаю, що такі різкі зміни зможуть врятувати моє життя.

Я прохолодно посміхнулася Аранді, обійшовши хлопця, спробувала піти. Але він зупинив мене, різко схопивши за руку і шепочучи лайки незнайомою мовою. У мене не вистачило часу ні на те, щоб вирвати руку із захоплення, ні на те, щоб гідно відповісти. Підлога під ногами здригнулася, стіни пішли тріщинами, а стеля впала прямо на нас. Я встигла помітити, як некромант безуспішно намагається зупинити обвал, як крикнувши щось, повалив мене навзнак, прикриваючи собою.

Я ледве розплющила очі. Боліло все тіло, було важко дихати. Погляд уперся в яскраве небо. Звідкись збоку долинав шум, більше схожий на скрегіт металу, що перемежувався вибухами.

Я різко підвелася, і, намагаючись не звертати уваги на запаморочення, змогла розглянути невідому гористу місцевість, потріскане каміння та битву. Зовсім недалеко від мене, дві групи людей запекло билися один з одним.

Вони були одягнені у вже бачену мною броню, під багряним світилом, що осяював чуже небо. О, Святі захисники, як я опинилася у світі наших ворогів?