Пролог

Він спокійно спостерігав за цим, всі сорок днів і ночей на  всесвітній потоп, що звалився на Землю як покарання за гріхи людей,  їх невірство і порушення Його законів. Все, що було на землі,  позбулося життя. Йому добре було видно великий ковчег, на якому  знаходилися Ной і ті, кого було дозволено взяти з собою. 

З кожної плоті по парі, щоб вони залишились живими: чоловічої  статі й жіночої нехай вони будуть, - беззвучно шепотіли його губи. За  мить його рот скривився в посмішці та почувся горловий хрип, що  здалеку нагадував кашель, хоча, насправді, це був сміх. Він витягнув  уперед руки, пальці яких закінчувалися довгими кігтями, і водночас в бурхливій воді утворився величезний вир, який, на відміну від звичайного виру, не втягував, а викидав з себе, тільки вже не живих, а  трупи різноманітних тварин і птахів, загиблих у воді. 

«З кожної плоті по парі, щоб вони залишились живими: чоловічої  статі й жіночої нехай вони будуть»,- так само беззвучно прошепотіли  його губи. 

Недалеко від цього виру виросла середнього розміру скеляста  ділянка суші, на яку чиясь невидима рука викидала трупи тварин. У міру збільшення трупів тварин одночасно зростала і ділянка  виступаючої мертвої суші. Це тривало досить довго. 

Нарешті, Він окреслив руками в повітрі незрозумілий знак і вир  припинився, але на зміну йому прийшов величезний смерч, який  підхопив мертві тіла, що лежали на скелястому березі й закрутив їх у повітрі. 

Він витягнув перед собою потворні руки, здійснюючи ними дивні  рухи, при цьому широко відкриті червоні очі незнайомця дивилися в  нікуди, а виразне гостре підборіддя впиралося в груди. Його застигле  тіло нагадувало якусь похмуру статую, і тільки тонкі губи майже  невидимими рухами продовжували щось шепотіти. 

Смерч раптово припинив своє існування, так само несподівано, як і кількома хвилинами раніше виник нізвідки. Тепер у нього в руках  була велика стара книга, яка, всупереч лютуючі ще кілька  секунд тому вир і смерч, була абсолютно сухою. Голова його злегка  хитнулася і все повторилося знову. Тільки маленький вир, маленький  смерч і невеликого розміру тіло. Тіло чоловіка. Тепер Він вважав  свою місію майже закінченою. Залишилося лише одне ...

Він відкрив книгу, і Його пильний погляд упав на перший аркуш із  зображенням постаті людини. Він стиснув руки в кулаки з такою  силою, що кігті вп'ялися в власне тіло і з його сухих долонь  просочилася якась темна в'язка рідина, яка повільно тяглася сухими 

блідими пальцями, стікаючи по кігтях. Кілька тих крапель впали на  зображення людини й миттєво ввібралась. 

«Достатньо чоловіка, обійдемося без жінки», - подумав Він та  закрив книгу. - «Тепер все».