Чуже життя

20. Єгор

          Холодний душ і пробіжка збадьорили хлопця чи скоріше навпаки, трохи загасили пил. Він не так уявляв собі вчорашній вечір, особливо коли побачив дівчину на вулиці з якимось чоловіком. Але вкотре переконався, що не варто робити передчасних висновків, особливо тоді, коли почув крик про допомогу, а тоді своє ім'я.



 

           Він пролетів шість поверхів ніби один, з шумом виніс вхідні двері та одразу ж направився до того самого чоловіка, з яким щойно бачив Яринку. Лють перетворила його на хижака, що впевнено нісся до своєї здобичі. Першим ділом схопив мерзотника за білий комір і одним рухом кинув на землю, під вигуки спантеличеного покидька, він завдав декілька ударів по обличчю і здається навіть вибив зуби. Але він не планував витрачати на нього багато часу, головне як там Яринка.
 


 

         Відкривши авто, він помітив дівчину, злякану ніби мале кошеня, яке хочуть забрати від мами. Хлопець охопив її двома руками й вона зомліла. Певно якби йому було характерно матюкатись, він би це й зробив, але не було. Тому він мовчки піднявся на п'ятий поверх, дістав ключі від квартири та заніс Яринку до вітальні. Одразу помітив як змінилася квартира, такою затишною, вона не була навіть при живих батьках Вероніки.



 

         Переконавшись, що з нею все нормально, хлопець налив води з чайника і поставив на журнальний столик. Сам же вмостився поруч на дивані. В цей момент його мало що хвилювало, окрім її стану. Але коли вона  прийшла до тями та розповіла, що сталося, готовий був стрибати до стелі.


 

 

           Що правда вирішив краще поцілувати дівчину. Не поспішаючи аби не злякати, він торкнувся її вуст, але виявилось що її бажання було не меншим ніж його. Ці спогади теплом роздалися по тілу хлопчини.


 


 

          Вони так і просиділи весь вечір на дивані, розписуючи язиками усі слова, що не вимовили за цей час. Єгору хотілося більшого, але він розумів, що це зарано для Яринки. Тим паче після таких подій. Тому задовільнившись пристрасними поцілунками, він повернувся додому, в таку неочікувано холодну як для липня, постіль.


 


 

          Сьогодні Єгор мав відвезти дівчину на роботу, прослідкувати аби ця наволоч чи ще якась, не вирішила підібратись до Яринки. Раптом він погано засвоює уроки. Зараз він жалів, що не надавав йому ще більше. Хоча хлопець майже ніколи не розпускав руки за межами татамі. Не мав на меті аргументувати силою, але з такими особинами інакше ніяк.


 


 

                Поривався покликати на бабусині млинці, але вирішив, що не надто вже романтичний сніданок із Галиною Миколаївною. До Яринки теж вирішив не ломитися, вони ж домовилися на без двадцяти на дванадцяту, бо дівчина сьогодні в другу зміну.


 


 

           Спустився і ще хвилину постояв перед дверима, чомусь нервував як школяр, аж самому смішно. Проте після того, як не почув відповіді на стук у двері, занервував ще більше. Дав трохи часу, раптом вона у ванній не чує. Тож постукав за кілька хвилин ще раз. Тиша. Приклався вухом до дверей, здавалося там нікого немає. Раптом вона забула і пішла на роботу сама. Пориватись за нею не став, але тривожне відчуття все ще лоскотало у грудях.


 


 

         Єгор повернувся додому, трохи відволікся, допомагаючи товаришеві обрати велосипед. Пообідав, а тривожність закралася мов зайченя від вовка. Тож ближче до вечора пішов в кафе. Всередині було гамірно, якраз час закінчення роботи садочків. Але в залі була лише одна офіціантка, яка явно зашивалася, обслуговуючи всі столики.


 


 

— Перепрошую, а де я можу знайти Яринку? — звернувся до дівчини в якої на бейджі було написано «Світлана».


 

 

— Я б теж хотіла дізнатися, де могла б знайти її. — крізь зуби процідила Світлана, продовжуючи розносити замовлення. — Не вийшла вона так ще й не попередила, менеджер злюща, я теж розриваюсь, бо в Нати як завжди малий хворіє!

 


 

— Вибачте, з нею напевно щось сталося. Вона не могла… — Єгор не вірив, щоб Яринка не вийшла на роботу.



 

— Ну як знайдеш, то передай, що вона звільнена. — за спиною з'явилася невисока темненька дівчина в сорочці та діловій спідниці, як зрозумів хлопець, це менеджер.


 

 

 

      Вперше що спало на думку, повернутись у квартиру і відкрити запасними ключами. Але спочатку вирішив знову постукати у двері. Його зустріла тиша, а у квартирі пусто. Все на своїх місцях. Окрім Яринки.

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше