26. Єгор

        Всю ніч він ворочався, ніяк не міг влягтись. Емоційна чаша була переповнена, хлюпалася через краї й торила сон Єгора. Вона поїде з ним. Вона його, а більше нічого й не треба.

         Вранці прийшов завчасно, не міг пропустити, як вона йтиме. Хотів бачити ту гарну світлу косу, яка в руках відчувалася мов золотий шовк. Як вона стрибатиме, ляскаючи по спині, коли дівчина підійматиметься сходами.

      Так і трапилось, маленька одинока статура у довгій спідничці та в'язаному светрику підійнялася сходами, жодного разу не обернувшись. Знав, що так треба, тому не хвилювався. Не хвилювався, аже доки вона не вийшла й не облила холодом новини.

         Його мрії знову линули мов пісок між пальців. Він хапався за них, але долоні лишились пустими, а серце холодним. Він мусив прийняти її вибір, мусив відпустити.

        Закинувши рюкзак на плечі, пішов до вокзалу сам на сам зі своїм болем. Калюжі не обминав, шкіряні кросівки відштовхували краплинки, от би так і почуття у щось згорнути.

         До вокзалу лишилося кілька кварталів, але погляд Єгора зачепився за ювелірний магазин, у вітрині висіла реклама дівчини, що тримала руку коло обличчя, демонструючи дорогоцінну каблучку. От тоді в голову стрельнула ідея, з її геніальністю можна було б посперечатися, але здаватись все одно не хотілось.

       В магазині виявився величезний вибір каблучок, на різний смак та гаманець. Що до останнього, то хлопець не мав великих заощаджень. Згадав про картку, яку батько колись поповнював на кілька євро «на особисті потреби». Він не витрачав їх, сам заробляв, на такі речі. То листівки роздавав, то прибирав у спортзалі, а тоді вже й тренером став. Тому за роки назбирались не маленька сума, на пристойну каблучку вистачить. Хоча він і не збирався чіпати тих грошей, але ситуація вимагала іншого. Не дарувати ж їй металеве колечко, яке скотчем приклеєне до жуйки «Турбо».

            Банк знайшов швидко, зняв одразу в гривнях й повернувся до магазинчика. Всі прикраси, які показувала продавчиня, були завеликі. Він достеменно не знав розмір пальчика, проте точно знав, що вони худорлявій й довгі. Серед найменших розмірів було два варіанти, перша: з зеленим хризолітом, який занадто випирав і виглядам аж кричущим, усіяним великою кількістю фіанітів. Друга, більш скромна, хоча й не менш дорогоцінна: червоне золото мов маленькі гілочки, що тримають в центрі гранат, збоку лише для блиску декілька маленьких фіанітів.

           Що казати, Єгор й уявлення не мав. Нехай вона не пам‘ятає його, це не перекреслює почуттів, він бачив пониклий погляд і це не його віддзеркалення. Вона кохає, попри все. Знав одне, руки просити мав у батьків, інакше вони навіть чути не стануть.

           Дочекавшись, коли батько прийде з роботи, він піднявся в уже знайому квартиру, під пильний погляд «хусток». Постукав у двері, звук не чув, серце у вухах гупало сильніше. Відкрила мати дівчини, отетеріла, але впустила без зайвих запитань.

– Катарино, хто там? – з кухні донісся чоловічий голос.

– До Яринки прийшли. – мама не відводила погляду, але емоції було важко зчитати, здається їх було занадто багато.

         У дверях з'явився батько, дивився суворо, одним тільки поглядом робив зі здорового дядька, яким виріс Єгор, у мале хлоп'я, яке натворило шкоди. Позаду нього, стояла Яринка, виглядаючи із за плеча. Здивована, вона кліпала, мов боялася, що це марення.

– Мене звати Єгор. – хлопець потягнув руку чоловікові й той її потис. – Я кохаю вашу доньку і прошу її руки!

           В якийсь момент, Єгор думав, що батько просто викине його за шкірки, всупереч  тому, що чоловік був на пів голови меншим, сухеньким чоловіком. Мовчанка затяглась, але ніхто нікого не виштовхав й уже добре.

– Пройдімо до вітальні. – врятувала ситуацію Катарина Іванівна. – Я чаю заварю. Доню, допоможеш?

– Так.

            Єдине що вирвалося з вуст Яринки, а тоді вона зникла за спиною в тата. Хлопець роззувся й попрямував до вітальні. Розмістився на тому самому стільці, що й минулий раз.

– То це з тобою вона втікла? – Юрій Святославович склав руки на грудях і вже звично розмістився у дверній рамі.