Глава 3

Кіка влаштували в кімнаті ще з чотирма хлопчиками. Спальня їх мала світлі стіни і велике вікно, яке виходило на ліс. Чулось журкотіння води, наче поблизу тік великий струмок, або навіть річка. В спальні стояли три двоярусні ліжка. Кіку дісталося місце на другому ярусі біля вікна, на ньому значилося його ім’я. Поряд з ліжками стояли шафки, де хлопчики могли зберігати особисті речі. Як пояснив чоловік, що супроводжував Кіка, вчитися треба було в бібліотеці, в класах чи в лабораторіях, їсти в їдальні. А ще попередив не зберігати їжу в спальні. Кік подумав, що заплачені такі гроші, а умови наче в казармі. Хоча хто знає тих магічних цілителів, може то необхідна частина навчання. Батько - звичайний лікар, хоч і має трохи магічних знань. Втім отримував він їх факультативно, вже дорослим. Ще Кіка попередили, щоб він не намагався вийти сам на вулицю, бо цей житловий комплекс, як він правильно здогадався, знаходився не в Ласі. Можна потім дорогу назад не знайти. Його звісно знайдуть, але ж навіщо всіх непокоїти, чи не так? До того ж система чар така заплутана, що спочатку треба вивчити, як правильно переміщатися в корпусі, інакше все і тут може бути дуже неприємно.

Коли Кік зайшов до кімнати, вона була порожня. Він закинув рюкзак в шафку, єдину, що була відчинена, виліз на ліжко, трохи посидів і зрозумів, що всидіти немає сил. Так виходити з корпусу не можна, але ж, невже не можна хоч прогулятися трохи всередині? Шкода, що Умана не взяли сюди, наскільки б все було простіше. Треба сподіватися, щоб пан Бало хоч кудись його пристроїв. А ще треба знайти інших студентів, не один же ж він в цьому корпусі. Кік зістрибнув на м’який ворсистий килим. Потім визирнув у коридор. Вікон в ньому нема, купа однакових дерев’яних дверей з обох сторін. Порожньо, напівтемно. Блін вони на світлі економлять, чи як? Зелені ліхтарики, що освітлювали коридор відстояли одне від одного кроків на п’ятнадцять-двадцять, і були недостатньо яскраві для такої відстані.

Кік пішов вздовж коридору, попередньо запам’ятавши двері з яких він вийшов. Це було просто-на них стояла велика цифра 37. В дальньому кінці бачилось рожеве світло, і звідти доносились голоси. Чудово, йому туди. З-за кутка вийшла невеличка компанія дітей його віку, чи може трохи старше.

- О, новенький,- хтось з компанії сплеснув долонями,- а чого в темряві блукаєш?- тут почувся таких звук наче хтось клацнув пальцями і коридор осяявся жовтим світлом. Стало видно що стіни коридору мають бежевий колір, а двері блакитні з дрібним світло-зеленим візерунком.

-Не випендрюйся, Міга,- це сказав невисокий худенький хлопчик, який йшов попереду всіх. Його обличчя було всипане сіруватим ластовинням та й волосся теж було сірим,- ти сам той трюк лише півгодини тому вивчив. До того ти теж в темряві блукав. Я — Солохія,- він протягнув Кіку долоню.

- Кік,- Кік потиснув долоню у відповідь,- вас тільки прийняли?

-Так, тут першокурсники живуть. Це Міга, Баус, Ладіна і Саріна,- виявилось, що через темряву Кік не розгледів одразу, що в компанії дві дівчинки. Кожен з тих кого представив Солохія потиснув його долоню, навіть дівчатка, чого Кік не очікував,- То звідки ти?

-Тобто?

-Ти з якої філії поступав? Я з Верхи, Ладіна і Саріна з Маролі, Баус з Деси, а Міга не зізнається.

- Взагалі-то я з Кам’яного Долу, але поступив з філії в Ласі.

- У нас буде вихід в Лас!- це в захваті прокричав Міга.

Солохія поблажливо покосився на нього:

- Еге ж, запишися на на експрес-курс, буде вагон практики.

- Що за експрес-курс?- раптом зацікавився Кік

- О, це винахід саме філій Ласу. Бо там Арени, думаю так,- це втрутилася Саріна, русява дівчинка з серйозними карими очима ,- Експрес-курси пропонують будь-які школи. Умовно, три години лекцій, а далі тільки практика, і похід до цілителів за власний рахунок. Взагалі-то бойові маги для армії так і готуються. А от саме для цілителів експрес-курс це кілька днів теорії і пасів, і тебе ставлять на офіційні бої, щоб зцілював постраждалих під час битви. При тому, що цілитель сам стоїть на ринзі, а не поза ним. І весь секрет не в тому, що кілька днів достатньо для нормальної кваліфікації, а в тому, що неймовірно виростає мотивація самому ходити висиджувати в бібліотеку і ганятися за викладачами, щоб попросити про додаткову консультацію. От і час підготовки скорочується в кілька разів. Бо в цілителя ціляться першим. І тому ще до цілительства доводиться освоювати ще й щити.- це Саріна промовила, здається, не перериваючись на вдих.- як на мене, краще звичайний курс, практики перед початком набагато більше. Цілитель все одно має швидко метикувати. Краще ніж на арені таку практику не отримаєш. Але ж не через три дні лекцій туди приступати. Хоча насправді той курс і не триває кілька днів чи місяців. Все набагато довше.

- А додатково таку практику отримати можна, і як швидко ми до неї перейдемо? - загорівся Кік, відчуваючи неймовірне піднесення.

- Що слава бійця спати не дає?- з розумінням посміхнувся Солохія,- ну, взагалі-то можна і одразу. Просто те, що від тебе після цього залишиться лікувати вже сенсу не буде. А якщо серйозно, я так вважаю, що є сенс піти на Арену в найближчі вільні дні. Ми от щойно обговорювали, як вибратися з корпусу.

- І це ми вже обговорили, коли тебе зустріли,- трохи посміхнулася Ладіна, вона взагалі весь час трохи посміхалась.- Першокурсників випускають з міських філій, причому з будь-яких. Виходити не можна тільки з житлового корпуса, бо він розташований десь в горах, і викладачі воліють не ризикувати.