Глава 8

Маленька лікарня не давала Кіку тужити. В інший час, поки йшли лекції з різними викладачами чи розмови з куратором його долали сумні думки. Тут на це часу не було, і Кік радів навіть дрібницям. Йому не подобався той смуток, що його охопив., але що з ним робити не знав. Після привітання першокурсників головою Школи Цілителів, коли офіційно почався рік, до нього в лікарні несподівано приєдналася Саріна. І як зрозумів Ків для неї це теж було несподіванкою, що тут теж буде хтось з учнів. Кік зразу не заперечував, але вже через день поміняв свою думку. Саріна наче була відмінна дівчинка: розумна, врівноважена, серйозна, завжди допоможе словом чи ділом. Але як вона мудрувала і задавалася! Кік тільки при думці про це хапався за голову. Здавалось,що вона все знає і завжди лізе зі своїми порадами. Навіть коли не просиш. Особливо коли не просиш! І лізла не тільки до Кіка, а до всього персоналу. Вона примудрялась навіть просочуватись в ті місця, куди самого Кіка не допускали. Лабораторії, оранжерея з рідкісними лікарськими рослинами, що їх використовувала аптека при лікарні, сама аптека, побутові склади, та навіть прибиральниця. Ото вже настирність! Хоча десь сиділа думка, що може, якраз Саріна себе веде правильно, і треба більше роздивлятися, що є в лікарні. Їі ж за це навіть не сварили! Але він роздратовано цю думку відкидав: люди зайняті роботою,не треба їх смикати через якісь дрібниці.

Останнім часом Кік став помічати,що знає речі, яких він точно раніше не знав і які знати в принципі не міг. Очевидно куратор Анная повним ходом практикувала гіпнотичне навчання. Очевидно Саріна знала те саме, що і він. То нащо лізти?! Все одно тут всі більш досвідчені. Але, схоже, що це дратувало тільки Кіка. А персонал лікарні просто забавлявся. Ну хіба що наймолодшої медсестри, яку Саріна теж дратувала. Але там був особливий випадок. Сестра Таюлі сама планувала колись піти вчитися до Школи Цілителів, але вже зараз запас її знань поступався знанням Саріни. Але Кіка ця ситуація просто виводила з себе. Немає ніякої твоєї заслуги, що ти все це знаєш. Ти навіть в бібліотеці для цього не сиділа (втім як і він), тобі це просто в голову поклали, а ти користуєшся. Але Саріну було годі й зупинити. Вона радила як робити перев’язування, вона рекомендувала ліки, вона давала розгорнуті описи хвороб, вона заспокоювала пацієнтів і розмовляла з родичами. І нарешті Кік зрозумів, чому вона не затрималась ніде більш одного разу. Саріни було занадто багато. Куди не глянь — всюди Саріна. І в Школі вона такою не була, ось що дивувало найбільше! В Школі це була хороша, делікатна людина. А тут як сказилася! Тому в лікарні він намагався її уникати, втім це було легко. Тоді він просто напросився в помічники до одного з лікарів. Того звали лікар Краукх, і не те щоб він не мав помічників, але проти присутності Кіка не заперечував, якщо той не заважатиме. І звісно якщо поміч Кіка буде більш потрібною ще десь, то Кік відправиться туди допомагати. Кіка такий стан справ влаштовував більш ніж повністю. До того ж дивитись як лікар Краукх приймає пацієнтів було вельми цікаво. Тут було важливо не тільки застосування тих медичних знань, якими володів лікар,але й, що надзвичайно цікаво і важливо, як він з пацієнтами спілкується. Адже ж пацієнти всі різні, а лікар Краукх не магічний цілитель, а звичайний. Як і тато. Але тато на прийом його ніколи не пускав. Та й такої кількості допоміжного обладнання в тата ніколи не було. І лабораторія в нього була набагато простіша. Улікаря Краукха можна було спостерігати у всій повноті те, про що так яскраво попереджала куратор Анная. Ну більшість пацієнти взагалі були нічого, але ж траплялись типчики! Ось пацієнт цілком впевнений, що половина ліків йому ні до чого, а лікар у змові з аптекарем. (Кік з жахом зрозумів, що іноді це правда, але Краукх такого не робив, Кік був в тому впевнений.) Чути таке від пацієнта було дуже неприємно. І лікар Краукх терпляче пояснював їм призначання кожного пункту з рецепту, і детально пояснював коли і якого ефекту чекати. А ось пацієнт, що боїться ліків. Крацукх примудрявся з’ясувати форму і вигляд ліків, яких пацієнт боїться. І яких він не боїться. І редагував рецепт. Але скільки тонкощів і хитрості іноді доводилось тому застосовувати в тих бесідах! Кілька разів дійсно заходили маги. Коли людина нездужає, а може й щось сильно болить, то вона себе не контролює. На такі випадки в лікарні були в наявності обмежувальні браслети на всі відомі Школи. Але поки той браслет натягнеш на пацієнта! За той невеликий час, що Кік провів в лікарні,він застав кабінет лікаря Крацкха і підпаленим і затопленим і навіть після штормового вітру, коли було перевернуто просто все: починаючи паперами закінчуючи шафами. Сам лікар Краукх ставився до того філософськи, тим більш що маги більш ніж достатньо компенсували спричинені незручності, після того як їм ставало набагато краще. На питання чому маги не ходять до магічних цілителів Краукх пояснював, що вся справа тут в часі. Магічні лікарі більшістю живуть у великих містах. Чим далі в провінцію, тим їх менше. От і завантажені вони набагато більше. Тож тут і спрацьовує, або чекай місцевого цілителя, або добирайся в місто, або йди до звичайного лікаря. Третій варіант не такий вже і рідкісний.

Але одного разу коли вже третій тиждень практики добігав кінця відзначився і Кік. Він як зазвичай сидів в кутку кабінету Краукха, всі інструменти він вже простерилізував, ліки розклав в правильному порядку, витер всі поверхні і розібрався з паперами, рецептами і картотекою, коротше все привів в порядок для належної роботи. І міг дозволити собі просто спостерігати.

В Краукха — пацієнт. З опіком. Опік великий,але нічого надзвичайного. Краукх міг би довірити обробку і Кіку чи черговій медичній сестрі, але займався сам: пацієнт попався дуже нервовий, і на Кіка косився підозріло і трохи зверхньо. Кік просто дивився, як працює лікар. Діло добігало кінця. І раптом Кік усвідомив, ні не побачив, а просто знав, і задав питання лікарю Краукху: