Глава 11

Раунди йшли один за одним. Кік продовжував дивитись з жадібною цікавістю. А от Уман почав втомлюватись. Бої на Арені це звісно дуже цікаво. Але тридцять два за один день! Катаран розповідав, що це не преша хвиля відбірочних. Два дні по тридцять два вже проходили. Це вже грають ті пари переможців, що залишились після тих відбірочних. А наступного разу гратимуть вже шістнадцять пар переможців, що виграють сьогодні. А потім довгі поодинокі раунди з битвами на три-чотири години, ну якщо не вийде ще один бліц. Уман відчував себе виснаженим, от звідки у Кіка стільки енергії? І у Міги також, і у Вівіна і у Катарана з Солохією. Блін, йому що тільки одному нецікаво?

- Ти втомився? - раптом спитав Міга, в голосі чулась крихта спвчуття,- я, бачать Хранителі, не такий вже спец. Але ось,- Міга охопив долонею зап’ястя Умана и почав тиснути на певні точки. Сонливість пройшла, наче й не було. І з’явився неаби який прилив бадьорості. І знов з’явився інтерес до подій на Ринзі.

- Дякую,- розгублено відповів Уман. Очевидно після ночі в кімнаті Порожнечі він втомився набагато більше, ніж відчував одразу. Але ж тоді і Вівін і Катаран, що чекали на нього в такому ж стані, а може й в гіршому. Це тепер йому вже помітно. Вони ж його до світанку чекали. А в якому стані тоді Зізіка? Втім якщо за друзів його трошки і гризла совість, то за куратора він не дуже хвилювався. Бо той сам вирішив його там залишити і подивитись, а що з того буде. Уман розумів, що несправедливий, але пересилити себе не міг.

- А ти Вівіну з Катараном допомогти зможеш?- звернувся він до Міги,- чи ти всі сили розтратив?

- Та ні,- Міга вже перехопив зап’ястя Вівіна,- тут самої сили треба маленька краплина. Якби ж я позичав свої сили в тих об’ємах, на яку ти підбадьорився, то на десятому хворому я б вже звалився без сил. А кому такий цілитель потрібен? Це просто стимуляція твоїх життєвих потоків. Просто цієї ночі ти спатимеш набагато міцніше.

- А ти звідки таке вмієш?- підозріло спитав Солохія,- щось не пригадую, щоб нам таке розповідали. Тим більш ми навіть практикуватися ще не розпочали.

- Наставник в лікарні показав,- Міга вже дивився на Арену, де тіньовик змагався з водяником.

Тіньовика було нелегко, бо водяник затягнув його у водяний циліндр, причому розташував додаткові водяні кулі так, щоб вони розсіювила світло навколо тіньовик. І не утворювалось тіні. Тіновику було непросто до нього добратися. Ну принаймні так вважали хлопці. Всі окрім Катарана.

- Водяник програв,- це типова помилка проти тіньовика. Зазвичай тільки новачки її роблять.

- Але ж тіньовик не може працювати якщо нема тіні! Чи ні?

- Все правильно. Але ж тіні бувають різні. Є ще тіні свідомості. У тіньовиків там ціла філософія. До речі от той постулат “не уявляй- знай” дзеркальники позичили в тіньовиків. Ну ще до того як ті повністю відокремились від менталістів.

Уману сяйнула думка, що недарма Катаран не засвоїв отте віддзеркалення їжі. Це ж скільки треба було просидіти на Арені, щоб бути таким обізнаним в таких тонкощах?

-То тіньовики від менталістів пішли?

- Угу,- Катаран вже напружено слідкував за боєм.

На Ризі тим часом водяний маг схопився за голову і його водяні сфери вилилися.Втім водяний циліндр тримався. Але це не мало ніякого значення. Оскільки навколо тіньовика знов була тінь, то той вискочив з циліндра порталом. І от тепер вже водяник оточений стовпом темряви. Втім і той стовп розсипався від тисяч бризків, що відбиди в собі сотні вогнів Арени. Катаран зміг нарешті відволіктися і продовжив свої пояснення:

- Тіньовики відділилися трошки пізніше ніж Дзеркальники, але деякі прийоми їхньої магії схожі з дзеркальною. Втім чим далі, тим більше вони відрізняються від наших плетінь.

Тим часом водяник на Ринзі перехопив водяними браслетами зап’ястки тіньовика.

- Правильне рішення,- задоволено сказав Катаран,- зазвичай з тіньовиками так і пораються.

А Солохія все не міг заспокоїтись, і Ринг його зараз цікавив найменше:

- Це який наставник таке міг тобі показати,- продовжував випитувати він у Міги,- я теж зараз в лікарні помагаю, там немає магів, там звичайні лікарі.

- Там є маги,- Міга знов відволікся від Рингу, де переможцем визнали водяника,- просто на всю велику лікарню магів один чи два. До того ж вони не часто застосовують магію, а тільки за крайньої потреби. Ну думай сам, скільки цілителів Школа випускає щорічно? А скільки з них не йдуть в лікарню, а ведуть власну практику? Для лікарень залишається мізерно мало спеціалістів. Але навряд чи нас направили туди де нема кому задавати наші питання.

- Значить,- сказав Кік, не відриваючи погляду від Рингу, який знов готували для наступного бліца,- наступна задачка, вирахуй цілителя в своїй лікарні.

- Ну можливо,- байдуже відповів Міга,- але я думаю, що таку задачу перед нами навряд чи хто ставить. І коли ти матимеш справжні запитання, то ти отримаєш на них свої відповіді.

Раптом Катаран випростався і урочисто голосив:

- А тепер, панове, представляю вам дзеркального бійця Нуллі Акассі. Шістнадцяту в списку кращих бійців Арени. Вона б’ється проти вогняного бійця Тасо Макирика, чотирнадцятого в списку. Вона дійсно його зробить не зважаючи на його місце в списку. Вона тільки земляників зробити не може.

Кік протер очі, бо подумав, що вони його від утоми підводять. На Ринзі проти високого і худющого вогневика стояла молоденька дівчина. І хай вона і не виглядала дуже тендітною, здавалось, що на Арені їй все одно робити нема чого. Особливо якщо пригадати, що тут бувають і рукопашні бійки.

- От цікаво, а скільки їй насправді років?- Солохія схоже озвучив загальну думку учнів-цілителів.

- Вісімнадцять-дев’ятнадцять, я думаю,- відповів Катаран,- вона випустилася у мій перший навчальний рік. До того ж вона закінчила п’ятирічний курс Дзеркалки за три роки.

- Хіба в Дзеркалки не вісім років як в інших?

-Вісім, але, мабуть, вона вирішила, що їй вистачить.