Глава 13

Після того випадку Кік засів в бібліотеці і спробував з’ясувати все про червону тіпраку. Для нього це було загадкою, як Ладіна за характером болю вгадала хворобу. Нічого слушного. Звісно можна спитати саму Ладіну, але не хотілося виглядати зовсім вже безмозким, тим більш в її очах. Нічого слушного не знаходилось. За цією справою його застукали Солохія і Самур. Вони обидва здивувались, що Кік в бібліотеці, та ще й читає не про магічні бої. Кік неохоче пояснив свої труднощі. Солохія знизуючи плечима, заявив, що простіше спитати в самої Ладіни. А Кік сердито відповів, що якщо сам Солохія нічого не побачив, то йому б теж незайвим було б розібратися. Самур, не дуже уявляючи до чого можуть дійти Кік і Солохія, м’яко намагався зупинити сварку, що вже готова була розпочатися. Ну принаймні йому це здавалося сваркою. Але Кік і Солохія останнім часом так сварилися регулярно. При чому через дрібниці. Кік волів розбиратися у всьому на місці і одразу. Солохія був певен, що спішити не варто, і все стане зрозуміло з часом при отриманні досвіду. Самур запропонував допомогти розібрати з місцями, які Кік не розумів з червоною тіпракою. Кік пояснював, що Ладіна не могла визначити червону тіпраку за характером болю. Хоча тіпрака не може викликати біль такого роду та й ще в тій області.

-Дурбецало,- Солохія і не добирав слів,- не факт, що ти все зробив правильно, коли перенаправляв на себе біль. Ми ж зараз його тільки відтягуємо. Навіть не на ті ж місця, що і в пацієнтів. Може ти просто не правильно зрозумів де в нього болить. Може якби він з тобою одного зросту, одного віку, однієї ваги, то можливо воно і співпало б. І то не обов’язково. А тут хлопчик зовсім маленький. Як визначити звідки саме прийшов його біль? Хоч характер болю мені здається ти визначив правильно. І знаєш, ходім до Ладіни. Я більш ніж впевнений: презирливо сміятися вона точно не стане — не та людина.

Глибоко всередині Кік скривився. При чому тут презирливо сміятися? Він ніколи не сумнівався, що його співучениці відмінні дівчатка. Але ж... А як же ж задоволення від самостійного вирішення загадки? Хоча от і Самур підтвердив, що таких симптомів червоної тіпраки в літературі не знаходив, і пригадати сам не може. Значить вони або щось упускають, або Ладіна при визначенні діагнозу спиралась на ще щось. Нарешті Кік дозволив себе умовити. Книжки страшенно набридли, а перший запал закінчився. Його дратувало і те і інше. Анная наче всю довідникову інформацію їм дала і так, просто в голову. От чому вона не з’являлась коли треба?

- Тому що вона ніяк не зв’язана з твоїм особистим досвідом,- пояснював Солохія,- як ти вважаєш, чого нас по лікарнях ганяють? Щоб її до досвіду прив’язати. Ну і магічні прийоми тренувати, звісно. Це як... Ну от уяви, що дитині весь час кажуть не пхати руки у вогонь. Дитина може бути слухняною і не постраждати, а от засвоїть раз і назавжди, тільки якщо отримає опік. Тоді і говорити і нагадувати вже не треба буде. Ніколи. Певно в Ладіни це так і спрацювало. Вона цю хворобу вже побачила, от і ті гіпнотичні знання прив’язалися до її досвіду.

- Але ж у нас вже теж є досвід,- заперечив йому Кік,- а я досі не можу зрозуміти як вона визначилась з діагнозом.

- Який досвід? Ти побачив щось незрозуміле і покликав інших. Вони і допомогли. А Ладіна в своїй лікарні допомагала лікарю. В неї є досвід, в нас — ні.

Відшукати Ладіну було важко. В бібліотеці її точно нема, в класах теж. Он Саріна одна йде. Зазвичай це рідкість, зазвичай вони ходять парочкою. Ну хоч Саріна знає де шукати Ладіну. Ну нарешті, от що треба робити дівчинці на верхівці дубу? Яблука там не ростуть. Кік видерся до неї і почав випитувати, що саме вимусило її думати про тіпраку і на нього чекало чимале здивування. Як призналася Ладіна, вона поки що не дуже вправна в розділенні болю, і біль того хлопчика не відчула взагалі. Але вона непогано навчилася сканувати малі теплові поля, тому і вгледіла симптоми тіпраки. Кік і гадки не мав що таке малі теплові поля хоч і звучало знайомо. Але зараз все звучало знайомо все, навіть те про що він ніколи не міг чути в принципі. А от про больові симптоми Ладіна точно знала, що вони не виникають до закінчення інкубаційного періоду. І Кік, скоріше за все, відчув біль, який сам хлопчик не відчував. Кік зробив собі помітку в умі про біль. Виявляється, можна відчути біль, який у пацієнта тільки має бути, але ще не почався. Солохія намагався його збити з тої думки як тільки міг. І то що то був фантомний біль, і просто співпало, що хлопчик хворий. А може, то була луна ще якогось болю, який Саріна не змогла відтягнути. І взагалі червона тіпрака одночасно уражає всі органи, чого ж відчувалося тільки в одному місці? Та й біль був не такий вже великий, може Кіку взагалі здалося?

Солохія бубнив йому про це кілька днів і в їдальні, і в бібліотеці, і на перервах, і в лікарні, коли випадково опинявся поруч. Хто ж знав, що він може бути такий затятий? Але як же ж дратувало те, що що в голову вкладено стільки інформації, але нічого не можна витягти. І що це підхід, коли ти сам не знаєш, що саме ти знаєш, поки сам не спробуєш? А що пробувати? Підкажіть будь ласка!

- Та сядь вже і випиши все що ти зможеш пригадати про тіпраку,- не витримала якось Саріна, після того як він втік від Солохії.

- Саріна, я про ту тіпраку недавно почув, а те що вичитав в бібліотеці може вміститися на два аркуша дрібним почерком. Що я там нового знайду?

- А ти спробуй. Те що ти одразу нічого не пригадав нічого не означає. Хто знає за яким принципом і що саме Анная нам в голови вкладає? Може там якась інформація з рідкісних довідників, до яких ти не добрався. Мені здається, що результат має тебе здивувати.

Кік надувся і нічого не відповів. Але порада Саріни застрягла в голові. Хто ж заважає спробувати? І одного вільного вечора, коли він нарешті мав вдосталь вільного часу, а Солохія з Мігою кудись подалися по своїх справах, він влаштувавшись глибині бібліотеки і взявши вдосталь аркушів паперу, почав писати самому собі звіт, що він знає про червону тіпраку. Звідки Саріна знала, що результат його здивує, Кік волів не замислюватись. А от звідки він сам дізнався,що перші випадки тіпраки зафіксовані не більше двохсот років тому? Що ця хвороба скоріш за все мутувала від Зіки? Що якщо кількість хворих при певній щільності населення перебільшить сто, то тіпрака перейде в Лінд? Кік аж підскочив. Лінд! Про лінд не чули тільки... Та всі чули про лінд. Хвороба яка в минулому винищувала міста, і врятуватися неможливо. Тільки тікати подалі, сподіваючись що тебе не зачепило. Вважалось, що джерело лінда невідоме. А тут тіпрака... Потім пам’ять підказала, що то лише теорія, ні підтверджень ні спростувань достатніх немає. Тіпраку легко діагностувати в немовлят, трохи важче у дітей, і майже неможливо діагностувати у дорослих... По столу пробігла чорна миша. Просто чудово, завтра знов по всіх аудиторіях її ловити будуть. Вже всі знали — втекла одна миша, значить втекли майже всі. Доглядачі бідкались що щось тих мишей лякає, але що саме знайти не могли. А ще миші почали хворіти, і от те було несподівано. Так, миша втекла, продовжуємо. Тіпраку легко вилікувати на ранніх стадіях. Треба просто прогріти п’яту і дев’яту дугу Кассіна. Як влаштувати той прогрів що таке дуги Кассіна він вже теж теоретично уявляв. Хранителі Деї, та скільки ж він ще в голові тримає? І вперше його легке роздратування на Аннаю перетворилось на лють. В нього в голові безліч інформації, з якої ніякої користі!!! Цієї ночі він засидівся майже до світанку. Списавши стоси паперу, і зрозумівши, що це ще не все. Нічого наступний вечір в нього теж вільний. І той,що за ним теж вільний. Симптоми розділення болю для різних хвороб, як вони позиціюються в цілителів, як вгамувати. А виявляється біль при тіпраці зовсім не такий як він відчував. То що тоді він відчув? Чи може больові симптоми такі незначні, що їх просто не описали? Інформації все більше, а зрозуміліше не стає. А скільки ще приховано в пам’яті? Але дізнатись йому не дали. Хтось акуратно витяг ручку в нього з руки. Кік різко обернувся. За спиною стояв Солохія. Сердитий і стомлений.