Глава 15

На Арені Яся і Вівін загальними зусиллями розгорнули збільшувач, але бої виявились безрадісно швидкими. Тоді вони вирішили знов поблукати по місту. І Яся знов подалася з ними. Вівін не витримав і напряму спитав, чому вона не гуляє з дівчатками. Виявилось, що всі подружки тренують потрійне віддзеркалення, а в неї своїх справ взагалі нема. Вони блукали кам’яними вуличками, іноді виходили до невеличких круглих площ з маленькими фонтанами посередині. Нарешті Яся зголосилася провести їх до набагато цікавіших місць, бо очевидно вони про них навіть не підозрюють. І перш за все потягла їх на торгову площу, показувати, як можуть розважатися дзеркальники.

Торгова площа була критою. В самій середині її знаходились павільйони з арочними проходами. Але всередині ті павільйони були дуже світлими, тому що в даху були вставлені світлові вікна. Вертикальні стовпи світла падали з них на внутрішні зали. Яся тягла їх повз овочеві і м’ясні прилавки, вони ж готувати нічого не збираються. І повз прилавки з прикрасами, і повз лавки з килимами. Комусь потрібен зараз килим? Яся притягла їх в ряд з лавками, що торгували готовою їжею: пиріжки з різноманітними начинками, печиво, хрустке листкове тісто, просмажене в маслі солодке від меду чи то солоне присипане кунжутним насінням, фігурні вироби з фруктової пастили чи шоколаду, чи карамелі, або суп з маленьких стаканчиків з різними прянощами. Вони пригостилися всім. Яся і Вівін насолоджуючись новим вмінням віддзеркалювали всі свої смаколики для всіх і в них дійсно добре виходило. Принаймні ласун Солохія, який раніше вже куштував багато таких страв, стверджував, що смак переданий дуже точно. Та й Кік і сам багато куштував таких страв і міг підтвердити, що смак повністю співпадає. І ситі вони вже настільки, що певно доведеться пропустити вечерю і сніданок мабуть також. Тільки Міга підозріло спитав, а чи не отруяться вони і не розсмокчеться їжа просто в шлунку.

- Ні,- з посмішкою похитав головою Вівін,- поки на нас страхувальні наклейки, їжа, яка зможе виявитись небезпечною просто тане, не встигнувши потрапити до рота. Чому, як ти думаєш, ні Яся, ні я ще не отруїлися? Іноді з голоду можна покласти в рот все що завгодно, навіть якщо напевне знаєш, що це шкідливо і вкрай небезпечно.

Яся підтвердила це і віддзеркалила всім по морозиву і фруктовому пирогу, використовуючи маленьке кишенькове дзеркальце. Вівін сказав, що так не пройде. Учні цілителі зацікавлено спитали в чому справа. Виявилось дзеркальце потрібно, щоб передати частину віддзеркаленої їжі. Вона відійде до нещасних голодних в Школі вже цього вечора. Яся заперечувала Вівіну, що це дзеркальце, хоч і не дзеркало Уни Бабаха, але повністю здатне зберегти плетіння, щоб отримати свіжу їжу ввечері. Вівін заявив, що сутність не в дзеркалі, а в тому, що його віднімуть одразу на вході в Школу, вчителі — не ідіоти. Потім розмова перекинулася на Уну Бабаха. Виявилось, що то не видатний кухар, не вчений і навіть не винахідник, що зробив щось нове в дзеркальній науці. Ні, це насправді відомий мандрівник-дзеркальник, при тому що він їхній сучасник і живий-здоровий. Виявляється, що він об’їхав безліч країн по всьому світу, куштуючи і обираючи страви різноманітних кухонь. Найсмачніші, або просто незвичайні, він віддзеркалив у своє дзеркало, а коли намандрувався і зібрав значну колекцію страв, він відкрив в Ласі ресторан. Найбільша неприємність для Уни полягає в тому, що окрім нього з тим дзеркалом працювати ніхто не зможе. Взагалі-то так часто буває — особисті дзеркала підлаштовуються під власника і потім його не міняють хоч ти їм лусни. Уна все погрожує, що назбирає грошей і кине все нафіг. Але продовжує справно щодня відкривати ресторан. Як виявилось цей бізнес дуже прибутковий, а от навіть помічника кухаря найняти неможливо.

Вони блукали серед торговельних рядів ситі і втомлені, і навіть совість так нажерлася, що не мучила Кіка, що Уман зараз голодний. Яся цілком права: Уман мріє потрапити на битву Дади Каліка, того що найкращий боєць-хаосит. От Уман і докладе всіх можливих і неможливих зусиль щоб туди потрапити. Єдине що дзьобало противним горобчиком, що, щоб ні розповідав Уман, він може в будь-який момент втекти до Школи Хаосу. Зрозуміло, що його таки добряче зачепило. Кік зробив собі відмітку приглядати за Уманом, щоб той затримався в Школі Дзеркал довше, тільки б він не потрапив до хаоситів. З того, що він чув: хаосити - руйнівники. А Уман явно не майстер руйнування. Це розірве його душу навпіл.

Пізно ввечері, коли вони в ранніх сутінках плентались з ринку до Шкіл, їх шлях проходив повз Школу Часу. Будівля була оточена вічно-зеленими кущами і фігурними арками. Що цікаво на певній відстані навколо Школи завжди було квітуче літо. Будівля Школи здавалась Кіку безглуздою. Так, вона, певно, красива: фігурні стіни, колони у вигляді людських фігур, статуї, химери... Але ж без вікон і дверей! Хто захоче туди поступити має спочатку придумати як потрапити всередину будівлі. Та хто взагалі туди забажає, то ж маячня якась! Втім те, що здавалось Кіку очевидним, дуже швидко схитнулось. Навколо будівлі блукала дівчина. Ну, напевно, вже цілком доросла, хоч і не дуже висока, але відчувалась якась аура сили і могутності. Кік відзначив, що зранку він її вже помічав тут. І ніби раніше вони її теж вже бачили. Може вона тут взагалі кожен день? Кандидат на вступ до Школи? Загадки часу спати не дають? Кік придивився уважніше. Завжди є люди, які кардинально від тебе відрізняються, і вони дуже цікаві. Так це точно та сама дівчина, принаймні одягнена вона так само. Дівчина була вдягнена в рудувато-сіре пальто з капюшоном і в чорні штані, заправлені в високі червоні чоботи. Модниці певно за такі поб’ються. Вони завжди б’ються за щось безглузде. Капюшон був накинутий на голову і Кік не міг розгледіти обличчя, але от пощастило: дівчина сердито штовхнула камінець я стягнула капюшон. З’явилася зачіска з кіс накручених навколо голови, карі очі під чорними бровами дивились сердито. І Кік її впізнав. Без своєї чорної сукні з білими рукавами і з такою дивною зачіскою замість кіс до землі, вона була майже невпізнавана. Але Кік був впевненний, перед ним що перед ним єдина і неповторна Нуллі Акассі! Ого! Нуллі Акассі намагається потрапити в Школу Часу до часовиків! Кік уважно роздивлявся дівчину вирішуючи, чи це дійсно вона, чи просто хтось дуже схожий. Може близнючка? Він витріщався на неї так уважно, що вона нарешті це відчула, обернулася і зустрілася з ним поглядом.