Глава 17

Дні змінювали інші дні. На якійсь із лекцій Зізіка запропонував попрактикувати вправу в Кімнаті Порожнечі. Щось найпростіше, можна щось з того, що він давав на самому початку, і розказати йому по результати. До захвату Умана, матеріалізація проходила в кілька разів швидше і простіше, і каскадні дзеркала, і потрійне віддзеркалення. Але як з’ясувалось результати тих вправ винести за межі Кімнати нікому не вдавалось. Нікому. Зізіка у відповідь на здивовані питання, відповідав, що це поки що не вдавалось нікому взагалі, і на меті стояло, щось зовсім інше. Дуже шкода, що його учні такі неспостережливі. Нікого окрім цього він не розказав. Навіть не підказав на який ефект очікувати. Але Умана це не засмутило. Він почав матеріалізації в Порожнечі: то свій одяг, то дрібні предмети, навіть попорпався в бібліотеці і знайшов вправи з викривленого віддзеркалення. І тоді почалися справжні веселощі. Він тягав у Кімнату Порожнечі чи то яблука, чи булочки, і викрививши їх, отримував яблучний пиріг. Або, невідомо де, роздобув дитячі дерев’яні кубики і набудував з них справжніх диванів і крісел, а потім і будинків. Він навчився переміщуватись подалі від співучнів, щоб нікому не заважати і будував все що йому підказувала фантазія. Він навіть примудрився розвісити небо і сонце в ньому, щоб його старовинний палац і поля навколо не знаходились в темряві. Вівін мав помірні успіхи, але тільки до того поки він не дізнався як і чим в Порожнечі розважається Уман. Моментально почали виникати гаї і річки і механічні саморушні повозки, які використовувались у провінціях до того як винайшли трамваї. А ще різноманітні автоматони і механічні дракони, такі самі як в книжках з казками. Вони не бажали літати, але були дуже красиві, дивно, що Вівін матеріалізував їх, викривлено віддзеркаливши простий гребінець. Шкода що вивести ці дива за межі кімнати Порожнечі не вдавалося, а самі вони зникали варто було їх творцям вийти. Хлопці тягли з собою і Катарана, але той надавав перевагу тренуванням в потрійному віддзеркаленні і не сидів в кімнаті Порожнечі, більше ніж того від нього вимагали. Тим більше вони не вивчали нічого для нього нового...

Якось, гуляючи після Арени, вони вшістьох знов натрапили на Нуллі Акассі, і знов поряд зі Школою Часу. Вона їх впізнала і спитала чи не з’явились в них ідеї, як потрапити в Школу Часу.

- Ні, вибач,- озвався Кік за всіх,- ідей немає. А ти вже придумала що робитимеш з своїм наступним супротивником, то ж буде земляник?

Дівчина засміялась:

- Я знов маю новий прийом. Побачимо, може цього разу подіє.

Уман зацікавився, як саме вона розробляє свої прийоми, і бесіда перейшла в академічне русло. Сьогодні Нуллі була набагато привітніша. І не сказати, що вона щось приховувала. Вона із задоволенням поділилася, як змішує прийоми Дзеркалки з прийомами інших Школ, які є у вільному доступі. Але з її пояснень мало хто, що зрозумів, знавалася велика різниця в підготовці. Він признався в цьому і запропонував повернутися до цієї бесіди через кілька років. Нуллі відповіла йому, що зовсім ні до чого чекати кілька років , щоб засісти в бібліотеку чи піти з питанням до вчителя. В Дзеркалці дуже вітається самоосвіта. Нарешті йому ж треба відробляти контракт, він де відроблятиме, на кухні? А на одноразові завдання? І ще нічого не завдали? То всі будуть тільки раді, якщо він підготується краще... До досади Кіка йому дісталися тільки слова привітання і прощання.

З цього моменту Умана як підмінили, він весь вільний час просиджував у бібліотеці. Ну окрім того часу, який він витрачав на Порожнечу. І якби Вівін з Ясею не витягали його на вихідні в місто, то так би і заблукав у тій дзеркальній бібліотеці чи в порожнечі, що ніякий Ратіль би його не знайшов по тим задзеркаллям.

Кік дивувався, чого Уман так взявся до навчання. А Уман просто не міг пояснити. Хто не бавився в Порожнечі створенням всього, що підкаже і забажає душа, той би і не зрозумів. Втім Катаран і Яся теж не розуміли. Навіть Вівін, награвшись в Порожнечі, все ж таки у вихідні волів блукати містом. Але Уман вивчав нові й нові прийоми і з кожним днем створював все більш неймовірні речі. Перший тривожний дзвоник з’явився коли до них на прогулянці після Арени причепилися забіяки з Школи Вогню. Взагалі вогневики вважаються наймогутнішими магами, і потрапити в їхню Школу неможливо, якщо в тебе ще до Школи немає велетенських сил. Але Дзеркальники при певній вправності перенаправляли атаки вогневиків на них самих. Навіть Нуллі на Арені найлегше перемагала саме вогневиків. Саме тому найбезглуздішим з боку тих учнів-вогневиків пристати до компанії в якій аж три дзеркальника. Але перемога далася не так легко, як очікували всі. Вівін та Яся дуже вдало перенаправляли вогневі спалахи на нападаючих. А от Уман виявився тягарем. Коли вони нарешті частково підпаливши чи частково приспавши вогневиків забралися з поля бою, Вівін почав допитуватись, а що власне витворяв Уман. І чого раптом вийшли такі неочікувані результати: кілька разів він перетворив вогняні спалахи на водяні сплески, які просто вилились на землю, не досягнувши мети. А кілька разів ефекту взагалі не було, ніякого. Виявилось, що то були спроби виплести чари другого чи третього року навчання. Вівін схопився за голову.

- Як ти не розумієш!- обуренно товкмачив він Уману,- мало прочитати, треба знати, розумієш, знати як і у що це переплітається. А ти хоч раз до того пробував відтворити ті чари?- і раптом зрозумів,- звісно пробував. В Порожнечі.

Уман не став заперечувати. Ніяк. Вівін зібрався було вичитувати його по новій, але влізла Яся. З властивою їй тверезістю, вона запитала Умана, а чого взагалі той вирішив, що потягне створювати чари більш високого рівня, якщо на ньому охоронний амулет. І друге, а з чого він взяв, що в Порожнечі все працюватиме так, як і повз неї. Порожнеча, то просто навчальний простір. Спрощений навчальний простір, при чому ніхто з викладачів особливо не зізнається яких саме цілей вони прагнуть, коли влаштовують там уроки. Схоже, Уман так захопився власними іграми в Порожнечі, що просто відірвався від Реальності. Було очевидно, що її слова Умана шокували. Хоча навіть смішно, що він колись сам починав з того, що дійшов висновку: те що коїться в Порожнечі лиш відображує те що коїться в його голові. Тепер вже Уман схопився за голову: