Глава 24

Коли Зізіка повідомив Катарану про свій намір, Катаран лише приречено зітхнув. Адже навіть Дея не відгукнулася на його прохання. Чим може допомогти Уман? Але погодився. Уман підозрював, що Катаран погодився б взагалі на що завгодно. Коли вони увійшли в Порожнечу, то, як не дивно, виявилися не на стартовій точці з чотирма світильниками. Уман відразу ж відтворив зірочки, що світилися, які бачив недавно між долонями Зізики.

-Як ти це робиш? - здивовано запитав Катаран, - вогонь зжирає дзеркала.

Уман хмикнув:

-Це ж Порожнеча, - тут немає правил, тут можна абсолютно все - невже ти ще цього не зрозумів? Тому Зізика і направив тебе сюди, щоб у тебе вийшло тут, а потім навичка будеш відпрацьовувати там зовні.

-Але хибні дзеркала...

-...Цілком вирішувана проблема,- Уман говорив і говорив, не особливо замислюючись чи відповідають його слова істині. По Порожнечі взагалі було мало відомостей, і він не переживав що його викриють, адже якщо й викриють, то не відразу, а якщо все вийде, то Катаран на той час вже все вмітиме, так що яка різниця де він прибрехує. Катарн сів на твердиню під собою:

- Я готовий

- До чого це?

- Я думав, ти мені щось підкажеш.

- Добре, підказую, ось тобі яблуко, - Уман витягнув з нізвідки червоне яблуко, таке, як йому пригадувалося, було у Катарана на першому уроці, - дзеркаль методом потрійного віддзеркалення. Ти чудово ним володієш, на інших предметах у тебе виходить, сам бачив.

- Звідки ти його дістав? - підозріло запитав Катаран, - у тебе ж не було зразка, щоб дзеркалити? Воно стабільне?

- Стабільне, - посміхнувся Уман, - і зразок досить витягнути з моєї уяви чи пам'яті, як на перших уроках.

- Це ж...

- Неймовірний рівень так? Шостий курс, і раніше не потикатися? А може, й пізніше? Ласкаво просимо до Порожнечі. А тепер дзеркаль!

Катаран по-чесному спробував віддзеркалити. Безрезультатно. При цьому його зневіра була настільки потужною, що відчувалася фізично. Уман змінив підхід і вирішив, що вони рухатимуться поступово. Спочатку Катаран дзеркатиме те, що в нього виходить, потім вони рушать по наростаючій. Катаран без проблем дзеркалив усе, що йому підсовував Уман, але намертво застряг на їжі. Уман вже кидав йому не яблука, бо підозрював, що Катарана вже трясе від їхнього вид. Він підкинув йому ягідку малини, потім смородини, потім хлібну крихту. Нічого не виходило. Проблема справді була не в техніці. Чому? Чому у Катарана не виходило? Залип. Зізика використав саме це слово для опису ситуації. Як його розліпити? Внутрішня заборона? Так як таке може бути? І чому? І чи треба знати чому, щоб її оминути?

- Вчинимо інакше, - нарешті прийшов він до рішення, - ти добре освоїв ковзну концентрацію?

- Зрозуміло, - Катаран усміхнувся, - але тобі не спало на думку, що я вже це пробував?

- Можливо, у тебе не було досить цікавої теми для відволікання.

-Стривай, ти щось плутаєш. Ковзна концентрація це коли утримуєшся в потрібному стані незалежно від зовнішніх подразників, концентрація просто ковзає по краю свідомості, а ти можеш взаємодіяти із зовнішнім світом, не втрачаючи її.

-Це ти не зрозумів найголовнішого, - Уман не зміг стримати єхидної усмішки, - ковзна концентрація повинна відвернути твою увагу на зовнішній подразник і залишити на дзеркалі тільки залишкові дії та навички.

- Ніколи так не вийде, - пробурчав Катаран

-Хочеш уп'яте на перший курс? Чому ти весь час сперечаєшся? Працюй. Бажаю бачити в тебе потрійне дзеркало, і зроби його хоча б видимим, ось твоя ягідка смородини, тобі треба зробити їстівного двійника. І я вимагаю, щоб ти підтримував свідому розмову зі мною.

Катаран без заперечень поставив дзеркало ідеального потрійного віддзеркалення, у самого Ратиля не вийшло б краще, і дивився на ягідку смородини.

-Чудово, - оцінив Уман, - хто, по-твоєму, такий хто бачить себе, але не бачить тебе?

Катаран обурився, але його дзеркало навіть не пішло брижами:

-Загадка була протилежною, бачу тебе, але не бачу себе ... Навіщо ти мене плутаєш?

-Я не плутаю, я вирішив підійти до питання протилежного боку, як від зворотного. Той, хто бачить себе, але не тебе, просто антипод того, хто нам потрібен, - Уман усвідомлював, що несе нісенітницю, але намагався нести її з найбільш впевненим виглядом, щоб Катаран навіть не запідозрив каверзи.Уман вирішив використати той прийом, який використовують злодюжки, що лазять за яблуками в чужий сад зі злим собакою, кинь собаці шматок їжі і поки вона зайнята, набери за пазуху яблук. Уман ніколи так не чинив, благо в їхньому саду яблук вистачало, а якщо й не вистачало, завжди була купа бабусь, які за незначну допомогу допускали до власних яблунь. Але теорію уявляв доволі чітко і підозрював, що залип Катаран через якогось особливо злого собаки свого розуму, що не дозволяє йому дотягнутися до справжніх своїх можливостей.

- Ну і є у тебе варіанти, хто бачить себе, але не тебе?

- Крім егоїстів на думку нічого не спадає, - признався Уман, - та ті притягнуті за вуха, думав раптом ти придумаєш?

Катаран осудливо на нього покосився:

- Я і з тою загадкою не розумію, що робити, а ти її вивернув так, що в купу не збереш.

- Та гаразд, - насупився Уман,- тобі, що ж шкода над завданням подумати, можу передати для підказки, що Нуллі вважає, що відповідь повинна бути дуже простою, щоб і дитина з глухої провінції, яка навіть теоретично не знається на магії, зрозуміла. Зізика ось мені сказав, що не бачить себе, але бачить мене, це відображення, як ти думаєш, дитина так відповіла б?

- Хіба що учень-дзеркальник, - усміхнувся Катаран, - але я не брешу, не впевнений, що якщо замінити окремі частини загадки, на протилежні, то й відповідь буде цілком протилежною. Інвертуючі дзеркала, он теж не за таким принципом працюють.

- Інвертуючі дзеркала? - Уман витріщився на Катарана.

-Та кинь, - той пересмикнувся, - це просто підвид викривляючих дзеркал, їх проходять на курсі третьому-четвертому