Глава 28

Після того як в Катарна вийшло потрійне віддзеркалення їжі, його наче підмінили. Він дзеркалив все і всюди. І просто прописався на кухні, хоча відробляти контракт йому не треба було. А от Умана це все непокоїло більше й більше. Рік вже скоро закінчиться, а ніяких завдань йому ще не дали. Не приведи Дея в кінці року наведуть рахунок за навчання, або ще гірше відправлять батькові. Яся радила підійти до Зізіки і прояснити це питання. Може про нього дійсно забули. Уман соромився. І прикидав, де можна влаштуватися хлопчику тринадцяти років на роботу. Всю зарплатню віддаватиме Дзеркалці. А їсти він собі надзеркалить. Яся тільки закочувала очі. Але не втручалася. Бо в неї були свої проблеми. Після того як Зізіка вичитав їй за поведінку в їдальні вона розпочала з противними дівчатками справжню війну. Але тепер діяла набагато вправніше, щоб наставникам не попадатись. Вона якось призналася Уману, що Зізіка в тій бесіді заставив її перечитати Статут Школи. Там було таке цікаве правило, що порушувати правила можна, якщо ти добре розумієш наслідки і готовий до них. І з того цікавого правила витікають дуже багато висновків. Наприклад, ніхто тебе не каратиме, якщо не впіймає. Отже шкода має дуже сильно псувати життя, але дорослі мають вважати то дрібницями. І звісно не попадатися. Власне це методи тих противних дівчат. Нічого поганого в тому, щоб вони хапнули всього, що відсипали оточуючим. І навіть не розуміли звідки прилетіло. А діяла вона дуже якісно. Невже натренувалася в бійках, коли з ними по Ласу тинялася? Та наче він такого хисту в неї не помічав. А тут почав придивлятися. Всі ті каверзи і неприємності можна було списати на погано діючі застарілі плетива. Ось дівчатка після закінчення уроку застрягли у віддзеркаленній частині класу, при чому вже всі пішли. І їм довелося чекати поки хтось прийде і визволить. Ну треба було краще вчитися. Там визволитися можна і самим. Або дзеркальні каскади могли втратити точність і частина віддзеркаленного висипалася на творця. А часто то було щось огидне. І Уман почав прикривати її. Ну вони ж друзі. Хіба ні? Ось частка плетива залишилась, треба прибрати, бо плетива індивідуальні, як почерк, одразу стане зрозуміло чиє... Ось він задурив дівчаткам голову, що іноді плетива самі так себе ведуть, і навряд чи тут є чиясь зла воля... Через деякий час до нього підключився Вівін. Просто як до нової гри. Бо від тих злоязиких дівчаток іноді діставалося і йому. Просто він раніше не надавав цьому уваги. До того ж він швидко і легко засвоював нові трюки і в нього була купа вільного часу. Закінчилося тим, що їх впіймала сама Яся і попросила не втручатися, бо їй цікаво чого вона сама по собі варта.

Діло йшло вже до літа, але ні про які іспити ніхто не згадував. Але ж для більшості учнів, то випускний клас. Вони потім мають йти в іншу Школу! Катаран на ці питання тільки загадково посміхався і казав, щоб вони не переймалися через іспити. Іспити будуть, але їм сподобається. В якійсь момент Яся припинила переслідування злоязикої компанії і призналася, що її знов впіймав Зізіка. Але не посварив. Просто попросив такого не робити, бо починаються іспити. Ніяких об’яв, ні слова від викладачів. Але невдовзі все стало зрозуміло.

Вівін з Уманом якось йшли з кімнати Порожнечі. До обіду залишалось ще півгодини і вони обговорювали, куди зараз податися. Погода хороша, так і кличе. Всередині коридору їм трапилась викладачка Лікі і викладачка Мінакі. Вони обговорювали, що тут треба виправляти дзеркала, але для такого недостатньо світла.

- О Вівін, Уман- а ну йдіть допоможете,- зраділа Улі Мінакі,- Уман тримай ці плетива. Вівін, давай протягни нам світло від от тих вікон. Тільки рівненько. А якщо підсилиш хоча б у рази півтора, тобі ціни не буде.

Ну в принципі нічого такого в проханні не було. Але Вівіну довелося повикручуватись: дзеркала біля вікон не бажали стабілізуватись. Ну таке буває. Але ж Мінакі просила рівненько, нестабілізовані тремтять. А дві викладачки чекають. Уман збирався було порадити, щоб той не ловив пряме світло а під кутом і подвійною системою, тоді і дзеркала не будуть тремтіти. Але викладачка Лікі поклала йому на плече руку і ледь помітно заперечувально хитнула головою. Що? Це іспит? А Уман тепер як має ці плетіння тримати? Може він неправильно тримає? Не може бути, щоб в них були настільки різними по складності завдання. Поки Уман думав над своїми плетивами, Вівін сконцентрував все світло від вікна в одне дзеркало випрямив ще двома і протягнув до викладачки Тікі.

- Хапайте, достатньо сильно, чи підсилити?

- Скільки там Улі?- викладачка Тікі роздивлялася плетива Вівіна.

- Підсилив втричі.

- Добре. Хороша робота, Вівін. Але спитай Умана, мені здається в нього було рішення простіше. Чим складніше плетиво тим більше сил, уваги і часу для проявлення воно бере. А якби ми попросили ще щось? Ти б все втримав? Подумай про це. Але іспит здав добре. Вітаю на другому курсі. Уроки порожнечі продовжуються, лекції з куратором також. Уман, зустрінемось потім. Але, можливо, навіть не я буду твоїм екзаменатором.

- Це все?- ошелешено спитав Вівін, коли викладачки пішли,- але ж я нічого такого не зробив. Просто протягнув їм світло.

- Ти б таке зміг зробити на початку року?

- Точно ні.

- От тобі і відповідь. Викладачі вважають, що цього достатньо, щоб вчити тебе далі.

Наступні дні виявились дуже нервовими. Вся Школа вже була в курсі, як проходить іспит і всі ходили і озиралися на всіх зустрічних викладачів.

- Тиждень і всі заспокояться,- посміхався Катаран, - кожен рік одне й те саме.

За тиждень дійсно всі більш менш заспокоїлись, хоча ні Уман, ні Яся, ні Катаран іспит ще не здавали. От цікаво, а взагалі скільки народу вже здало чи не здало?

- Та всі здадуть, чого нервувати,- це знов Катаран,- більшість йдуть збільшити власні сили, той завдання їм дадуть для сил. Ніхто з них особливо складні плетива запитувати не буде. Втім, Уман увесь вільний час проводив в бібліотеці і намагався повторити все, що ніби то міг забути. Навколо все гуло від таких самих повторювачів, як і він сам. В самій бібліотечній кімнаті метушилися кілька двійників бібліотекаря Ратіля. Здається, що першаки так його задовбали, що він просто втік, наштампувавши достатню кількість двійників, щоб його не шукали хоч якійсь час. Іноді через дзеркало забігав ще один двійник, а іноді вибігав.