Дурман вишневого пирога

- Нарешті, знайшов можливість приїхати, - Аліна міцно обняла Стаса, - вже збилася з рахунку, скільки не бачилися.

- Божевільний період пройшов, можна видихнути, - промовив молодий чоловік, обіймаючи матір, - як Захар поживає?

- Десь бігає по своїм справам. Якби знав, що ти приїдеш, лишився б вдома.

Погляд Стаса став трохи винним:

- Я не попередив, що приїду. Переписувався із Захаром нещодавно, та хіба таким чином багато скажеш. Вже вибачте, що так рідко бачимося.

Аліна ласкавим рухом відвела біляве пасмо старшого сина. Її, очі, які успадкував Стас, дивилися із щирою любов’ю та турботою.

- Нічого, синку. Знаю прекрасно, як тобі важко встигнути завжди і всюду. Головне, будь біля дружини та сина. Все інше здатне почекати.

Чоловік кивнув та перехопив руку матері, притискаючи до щоки.

- Як небудь привезу Женю до вас. У нього ціла армія няньок та доглядальниць, але турботу бабусі ніхто не замінить.

Вони пройшли до кухні, Аліна поставила чайник. З духовки доносився неймовірний аромат вишневого пирога. Стас, відчував себе затишно на кухні, на якій метушилася жінка, що колись дала йому життя. І якому він знайшов лише кілька років тому. Точніше, вона його знайшла…

- Тато, повинен під’їхати, - промовив хлопець, відпиваючи запашний напій, - він не стане підніматися, просто набере мене.

Аліна кивнула, подаючи синові черговий шматок пирога. Не так часто, він її відвідує, тому вона хотіла дати йому тільки найкраще.

- Я вже приїхав. Виходь, - роздався  нетерплячий голос Захара Петровича.

- Захаре, - почувся у відповідь розгублений жіночий голос, - Стас пішов у душ. Доведеться почекати.

- От блін! Хіба я йому не казав, що приїду? Знайшов час у душі хлюпатися, - чоловік почав дратуватися.

- Він же не знав, що ти приїдеш саме у цю мить, - Аліна заговорила таким голосом, наче сама у всьому була винна.

- Як тільки вийде, скажи, щоб негайно спускався, - наказав Захар.

- То може піднімешся і зачекаєш його сидячи на дивані, а не у машині? - запропонувала жінка.

- Підіймуся, коли запрошуєш, - погодився чоловік.

Через десять хвилин, вже знаходився у квартирі та знімав із себе взуття. Виглядав багатій ще більш роздратованим, ніж раніше. Він дуже не любив чекати, а доводилося.

- Де можна посидіти? Балкон у квартирі є? Вийду та сигарету викурю.

- Може краще пішли на кухню? Перепочиниш трохи. До того ж, я вишневий пиріг приготувала, - Аліна почервоніла, відчуваючи, як поряд із колишнім коханцем серце заколотилося як безумне.

Бізнесмен зняв із себе взуття, випрямився та вперше поглянув на жінку без роздратування:

- Вишневий пиріг, кажеш… що ж, можна.

Чоловік відчув, що зголоднів, доки мотався цілісінький день по справах. Коли вже чекати на Стаса, то краще поєднати приємне з корисним.

Пиріг дійсно виявився неперевершеним. Антоніна часто готувала коханому чоловіку, але витончена леді не вміла куховарити насправді добре. Ця ж страва виявилася настільки смачною, що Захар, не соромлячись відрізав собі вже третій шматок.

 Доки чоловік насолоджувався пирогом, не звертаючи ні на що уваги, Аліна крадькома розглядала його. Скільки вони не бачилися і ось тепер так просто сиділи на одній кухні та спілкувалися про сторонні речі. Єдине, що об’єднувало цих двох людей - спільна дитина. Син, який через стільки років знову звів їх під одним дахом.

 Аліна, дивлячись на Захара пригадала юність, той момент, коли поглянувши на молодого красеня, не зуміла протистояти його чарам. Він же просто хотів розрадити себе після розлучення.

Захару, на сьогодні виповнилося п’ятдесят років. З кожним роком, чоловік ставав тільки кращим, наче час для нього йшов у зворотному напрямку. Додавав нову сиву волосину, але разом з тим і мужню красу зрілості. У чудовій формі, стильний та упевнений у собі, чоловік, як і багато років тому, здатен був звести з розуму.

- Як поживає Женя? - спитала жінка, - Стас не встиг розповісти про нього детально.

- Що йому станеться? Росте як на дріжджах. Стас розумник у мене. З першого разу зробив пацана. Не те що я! З декількох спроб тільки одна вдала і виявилася. До речі, з тобою.

Аліна не знала як реагувати на дані слова. Чула від Стаса, що у батька досить колоритне почуття гумору, але наразі, навіть не зрозуміло, говорить той серйозно чи жартує.

Але всі питання відпали, коли Захар недбалим рухом відкинув з обличчя густе пасмо темного волосся. Цей добродій навіть прості речі робив настільки вишукано, що змушував співрозмовницю забути про все на світі.

Скільки пройшло років, а вона так і не зуміла забути колишнього коханого. Намагалася зустрічатися з іншими чоловіками, будувати своє щастя, проте…

Пригадалося те, що молодшого сина назвала на честь першого коханого. Який увірвавшись у її життя, натворив там багато неприємного. Проте, Аліна не здатна була його ні зненавидіти, ні забути.