Розділ 3

     Що ж сталося? Як повірити, що цей янгол щойно жорстоко покинула його? 

    З голови не виходить її останній погляд, те як вона спокійно встала, розвернулася і вийшла із кафе, залишивши на столі квіти і подарункову коробочку. Так просто, ніби це була гра, ніби закінчився діловий контракт, де всі партнери були в курсі про домовленості лише на рік, окрім нього.

    «Все ваш річний абонемент на кохання вичерпаний. Дякуємо, що скористалися послугами нашої компанії», - лунає в його голові дешевий жарт

    Холодним, порцеляновим поглядом вона попрощалася з ним. Ні пояснень, ні вибачень, ні прощальних обіймів.

        Все закінчено? Вадим просто сидів і дивився їй у слід. Лише очі  видавали його неспокій. Саме у них віддзеркалювався глибокий біль, ненависть та кохання. 

        "Наздогнати, повернути, обійняти, прохати, знайти і набити морду тому хто посмів торкнутися її..."

         І тут контрольна фраза у думках : «Чоловіки не плачуть!» Але як же болить!

      Він мужній, сильний, справжній чоловік, але він жива людина. І як же болить це ранене серце. Невже він закохався у власну мрію?! Любов жила тільки у його серці?! Він віддав їй себе повністю, виконував усі бажання, для неї робив неймовірні речі – він її дуже кохав! А вона…

      Дорогу ще більше засніжило лютою негодою. На очах заіскрилися ті  рідкісні чоловічі сльози болю…  І в ту саму доленосну мить неслухняне кермо виривається з під рук, голосний звук гальмуючих шин і… 

       Єдине що він пам’ятає - це яскраве світло, холодний сніг,  гостру біль і щось таке червоне, тепле і солодке, що стікало по його обличчю. Потім звук швидкої, лікарняний запах, якісь голки… 

    Коли Вадим прокинувся, то подумав, що надворі ще ніч, а в кімнаті вимкнуте світло. Але він помилявся. Світло назавжди зникло з його очей. 

      Одразу  почув  голос: «Доброго ранку». Нічого не розуміючи, чому так темно цього «доброго ранку», він запитав: «Що зі мною?». У відповідь почув жахливий діагноз лікаря. Він втратив зір назавжди.

       Біль гострим лезом промчалася по його зраненому серцю! Як таке могло трапитися?..

    Останнє, що бачили його очі  - це її порцеляновий погляд, її красиві очі і цей лютневий сніг, що присипав автомобільні дороги, грунтові шляхи, будинки і машини, розбиті серця людей і біль цього жорстокого  валентинового кохання, рахунок за яке вже безповоротно оплачено.