Дароване прокляття

Глава 10. Втрачений баланс

Зак, само собою, написав Діані в інстаграмі й що він скоро буде, і як само він скоро буде. Якщо повідомлення «зара залечу» можна за це вважати, звісно. Але коли це сталося, дівчина все одно не змогла втримати зойк від несподіванки.

Діана відчинила вікно, як Зак попросив, а тоді сиділа на широкому підвіконні й дивилася на ліс. Ранкові промені сонця красиво виділяли деякі дерева, залишаючи інші в півтіні. Вона взагалі любила так інколи сидіти й дивитися вдалечінь, ліс навіював спокій або допомагав зібратися з думками.

До неї підлетіла невелика пташечка, сіла на коліно і почала щебетати. Це було вкрай дивно, а ще лоскотно, але Діана усміхнулася їй і не ворушилася, щоб не злякати. Тоді пташечка похитала головою, перелетіла на ліжко дівчини й знову защебетала. На це Діана дивилася вже більш підозріло, але все ще лиш спостерігала за нею очима.

Зрештою, пташка зіскочила на підлогу, де вже за мить замість неї стояв Зак. Від несподіванки Діана скрикнула, сіпнулася вбік, втратила рівновагу і ледь не впала, але хлопець встиг схопити її за руку і втягнув у кімнату.

— Я ж казав тобі — злізь з вікна! — обурився він, але в голосі чулося схвилювання.

— Не пам'ятаю, щоб ти мені таке казав, — приголомшено пробурмотіла дівчина.

— Ще як казав, слухати навчися!

Тільки зараз почало доходити, що вона ледь не впала з другого поверху. Вона навіть рефлекторно стиснула руки хлопця сильніше, розуміючи, що він тільки що її врятував.

— Ти... у сенсі пташечка мені говорила?

— Пташечка? — хлопець пирхнув і пом'якшав. — Це тобі не пташечка, а дрізд.

— Як скажеш, — погодилася Діана, хоча великої різниці не помітила.

Зак зміряв її незрозумілим поглядом, а тоді відпустив руки й легенько підштовхнув у бік ліжка. Сам же сів на її місце на підвіконні.

— Гей!

— Я тебе ще раз ловити не збираюся, — і білозубо усміхнувся. — Сиди собі на ліжечку, як слухняна дівчинка.

— Якби не ти, я б спокійно сиділа!

— Ти вже вибач, що я тебе не попередив, — Діана опустила очі, а Зак продовжив з такою ж усмішкою. — Пущу на підвіконня, коли заслужиш.

— Та йди ти! — обурено вигукнула дівчина

Хлопець хитро примружився, потім знизав плечима, усміхнувся ще ширше і перекинувся назад. Прямо у відчинене вікно. 

— Зак!

Діана з криком кинулася до вікна і подивилася вниз, але попри побоювання і найжахливіші картинки, які вже намалював їй мозок, побачила спокійно літаючого біля будинку дрозда. Схлипнувши й зітхнувши з полегшенням, вона різко розвернулась і відійшла на кілька кроків. За спиною почулося шурхотіння і вона зрозуміла, що це Зак повернувся і знову сів на підвіконня.

— Ти ненормальний! — Діана різко повернулася до нього. — Ненормальний псих, який зовсім не товаришує з головою! Як тобі взагалі на думку могло таке спасти?!

— А ти за мене так переживала, — простягнув хлопець із напівусмішкою. — Це навіть приємно.

— Тобі ще й смішно? — ще більше обурилася вона. — Ти просто ненормальний! Ненормальний, нахабний, нестерпний егоїст!

— До твоїх послуг, — зістрибнув з підвіконня і вклонився, як у цирку.

— Ти...! — Діана від надлишку емоцій жестикулювала, не в змозі висловити свої почуття словами.

— Я?

— Ти нестерпний! — звинувачуючи тицьнула в хлопця пальцем.

— Діано, — він уже зрозумів свій промах і жартівливий настрій зник, — я... я не хотів. Ну вибач мені, будь ласка. Я не думав, що…

— Ти взагалі про щось думав? Хоча не відповідай. І знати не хочу.

Деякий час вони мовчки стояли та дивилися один на одного. Зак намагався вловити зміни у її настрої та зрозуміти, як його виправити, Діана ж бачила, що тепер і він хвилюється. Зрозумів, нарешті. Мабуть. Що з нього взяти, він хіба хоча б колись поводився нормально? Ще у першу зустріч про падіння з неба розказував. Дівчина похитала головою і з сумним смішком сказала:

— Ти... просто... ненормальний.

Зак хотів щось відповісти, але вона вже відвернулась, підійшла до шафи й дістала коробку. Почулися часті кроки, ще і з цокотінням кігтів по ламінату. Вони наблизилися і Віллі гавкнув під дверима. Поставивши коробку на підлогу, Діана пішла відчинити улюбленцю двері. Він сидів у коридорі й чекав.

— Заходь.

Ретривер радісно підбіг до дівчинки, щоб його погладили й почухали за вухом. Помітивши Зака, він підійшов до хлопця, понюхав його, підстрибнув, щоб поставити передні лапи йому на плечі й почав вилизувати обличчя.

— Віллі! — вдавано обурилася Діана, намагаючись стримати усмішку. — Припини.

Той залишив своє заняття і, так само стоячи на задніх лапах і упираючись передніми в Зака, повернув голову до хазяйки.

— Ходи сюди, — пожаліла вона хлопця.

Востаннє на прощання лизнувши Зака, Віллі зістрибнув з нього і підійшов до дівчини. Зак же спробував витертися тильною стороною долоні й очікувано скривився, від чого Діана прикусила губу і нахилилася до голдена, ховаючи обличчя. Міг би запам'ятати, що так краще не робити. Не вийде витертися від слини, якщо пес облизав тебе повністю. 

Дівчина присіла на килим і притягнула улюбленця до себе, а тоді навмисне голосно прошепотіла йому на вухо:

— Ти — молодчина. Так йому й треба!

Зак обурено пирхнув, тут же знову скривився і спробував витертися іншою рукою.

— Ванна коридором направо, — підказала дівчина, намагаючись зробити серйозний вираз обличчя.

Хлопець явно хотів щось відповісти, але передумав і пішов умитися.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше