15.2

— Діано! — Зак ледве встиг підхопити її левітацією та акуратно поставити на землю. — Що за...? Мда, все з тобою зрозуміло — уроки логіки тут не завадять. Наступного на землю спустись, а потім уже йди назад, зрозуміла?

— Так, — вона приголомшено крутила головою, жмурячи очі, — а де... де мої руки? І чому повітря зовсім не тримає? І світло таке яскраве!

— Почуття з думками сплуталися, так? Сядь посидь кілька хвилин, у голові проясниться.

Він притримав її за талію, допомагаючи сісти, бо дівчина була зовсім дезорієнтованою і при спробі руху її хитало. Зак обіпер її спиною о стовбур дерева, але сам сів на землю навпроти й тримав за руки, щоб вона випадково не злилася з ним назад. 

За деякий час в голові у неї справді прояснилося, повернулося відчуття у тілі, як от приємне тепло від рук хлопця. А ще — орієнтація у просторі. Діана вже могла крутити головою озиратися, а тіло від цього за нею не крутилося. 

— Це завжди так?

— У мене перший місяць щось таке було, але якщо надовго зливався. У Ярика взагалі не було, зате Аліна близько року мізки впорядковувала. Але то вони, для звичайних магів на кшталт нас із тобою кілька місяців — межа, потім таких проблем не буває. Хоча тобі вже майже шістнадцять, тож нічого гарантувати я не можу.

Порадував, звісно. Зараз Діані було б страшно зробити це ще раз самій. Присутність Зака давала впевненість і почуття безпеки, але не буде ж він кілька місяців з нею приглядати? Було б здорово, звісно. Але дівчина сподівалася, що такий ефект пройде швидше і вона зможе тренуватися самостійно. Хоча б невеликими проміжками часу. 

— Гаразд, таким чином, я згодна, далеко не піду. Що ще є?

— Третій спосіб — медитація, — він якось нехотя відпустив її руки та сів зручніше.

— Стоп, а другий?

— До другого ще дійдемо, ми так і будемо до галявини добиратися. Так ось, теоретично — під час медитації твоя свідомість відокремлюється від тіла, ти можеш летіти куди завгодно і ставати ким завгодно. Це має бути схоже на політ думки при пошуку у моїй карті, але у реальному світі. Ти просто хочеш — і пересуваєшся куди треба. Можеш також злитися з деревами, рослинами, тваринами. Їхня свідомість просто засне, а ти контролюватимеш тіло. А можеш і без фізичного тіла, просто ширяти як вітер, наприклад. І при цьому будь-якої миті достатньо розплющити очі — і ти сидиш там, де й сидів.

— Здорово... ні, неймовірно здорово! Нам навіть летіти нікуди не треба!

— Та звісно! А заклинання ти як вимовлятимеш, подумала?

— Не дуже, — очі дівчини згасли, але відразу заблищали. — Це все одно офігенно! Так можна і в джунглі злітати, і океан досліджувати, на північному полюсі побувати, в Маріїнську западину спуститися, піднятися Еверест... можна в космос потрапити!

— Космос? — Зак хмикнув. — Зазвичай у всіх на Евересті мрії закінчуються. Але космос — це цікаво, треба буде подумати… Може й злітаємо якось на дозвіллі.

— І як такого досягти?

— От ще! Ми цю тему у школі пів року тому проходити почали й досі вийшло в одного тільки Ярика, — хлопчина насупився. — А я щодня медитую. Тобі теж потрібно, до речі, і не лише для цього.

— А навіщо ще?

— Для концентрації. Ось ти можеш одночасно запалити дві вогнекулі?

— Ні, — засмучено відповіла Діана. 

Ще б пак, у неї й одна була непостійною і варто було відвернутися — зникала.

— А я можу, — довкола хлопця затанцювала дюжина вогників різної яскравості та розміру, підтверджуючи його слова. — І ними всіма керувати теж.

Він змусив кулі стати однаковими й закрутитися. Потім рухатися по спіралі навколо себе, тьмяніючи та зменшуючись, щоб остаточно пропасти біля землі. Виглядало це дійсно гарно, як спецефекти у фільмах. І це все він проробляв, дивлячись на дівчину.

— Тепер розумієш? — подивився на її захоплене обличчя та усміхнувся. — Тобі потрібно постійно підтримувати цілу низку різних пасивних заклинань. Щит, наприклад. Я, до речі, на тебе поставив щит. А іноді потрібно чаклувати й паралельно прораховувати наступне заклинання. Або одночасно чаклувати двома руками. Або для одного заклинання враховувати безліч факторів, довжиною з цілий лист. Коротко кажучи, концентрація для мага — важлива штука. І що краще в тебе з концентрацією, тим складніші заклинання творити зможеш. Та й при злиттях мізки зносити не буде, тож медитувати потрібно щодня.

— А довго?

Колись вона пробувала. Прочитала десь в інтернеті, що це просто чудотворне заняття, яке підіймає настрій, рівень життя і навіть покращує здоровʼя. Але чи то Діана не була надто наполегливою, чи може недостатньо розібралася у темі з однієї статті, а мовчки сидіти й не думати було доволі нудно. 

— Що довше, то краще. Ми, коли зі своїми чудозошитами швидко впораємося з завданнями, зазвичай медитуємо. Все одно треба в класі сидіти нерухомо і на дошку чи книгу дивитися, а медитувати з розплющеними очима ми вже навчилися.

— А якщо спитають про щось? Чи нове завдання розпочнуть?

— Спочатку мене сусід у бік пхав, — Зак усміхнувся. — А зараз я можу відчувати те, що відбувається навколо. Тобто мозок начебто і не тут і взагалі відключився, але коли щось змінюється — включається назад. Користі від такого способу набагато менше, але краще так, ніж сидіти у стелю весь урок дивитися.

— А я так зможу?

— Ага, через кілька років, — єхидно зиркнув на дівчину. — Так, давай спускайся з небес на землю, нам все ще треба навчити тебе літати.

Діана пирснула. Хлопець спочатку не зрозумів, але прокрутивши фразу знову у голові теж пирхнув і усміхнувся.

— Все, давай серйозно, — відсміявшись, сказав він. — Другий спосіб — це і є перевтілення. Як я перетворююся на птаха, наприклад.

— А можеш і не в птаха?

— Та у будь-кого, але треба знати будову його тіла. Я ж перетворювався на бобра, пам'ятаєш?

— Жартуєш, забудеш таке! А в тебе що, хобі — вечорами вивчати анатомію бобрів?

— Я багато різних тварин знаю, — знизав плечима Зак. — У школі вчимо і самі теж. А боброва анатомія мене зацікавила, коли з одним вискочкою посперечалися, що я за допомогою магії не зможу зламати зачаровану ним дошку. Він її від заклинань усіляко захистив, поглинаючі щити повісив. Ось я перевтілився та перегриз, від фізичного впливу щита не було. Та він сам дурень, перевтілення — теж магія.