Давай назавжди...

Лий, зливо, лий!


Ранок почався саме жахливіше з усіх інших ранків. Віра думала всю ніч, що сталося з хлопцем. Вона була готова почути все і на все підготувала відповіді.
Навіть не поснідавши, з жахливим настроєм дівчина пішла у коледж з думками про те, що нарешті завтра субота і можна відпочити від важкого тиждня. Побачивши радісну подругу, вона не хотіла псувати їй настрій і вирішила своє невдоволення приховати за гарною білосніжною посмішкою.
- Привіт ,дорогенька, як ти ? 
- Привіт Агато , все класно, ти як?
- Нічого, все ще сподіваюся, що Арсен знайде мій номер телефону і ми сьогодні підемо гуляти. А ти як думаєш, буде сьогодні Адам у коледжі?
- Ой, незнаю. Я готова все почути, лиш би побачити його.
- Все буде добре ,рідненька,- Обнявши Віру, сказала Агата.
Під час занять Адам так і не прийшов. Дівчина почала дуже хвилюватися. Попросилась вийти з аудиторії і пішла в туалет плакати. Всі думки були про хлопця. Згадуючи перше побачення, першу зустріч, прогулянку по місту, Віра плакала і мріяла про те, що вони знову будуть разом. Тішила себе тим, що він все ж таки буде поруч , бо він її кохає. Вертаючись на пару, вона стала свідком розмови двох педагогів:
- Не розумію таких людей, повчився два дні і забрав документи? Навіщо йому це ?
- Ректор казав, що по особистих обставинах він був змушений це зробити.
Віра зразу зрозуміла, що розмова була саме про нього, про Адама. І тут дівчина зрозуміла , що вона вже ніколи в житті з ним не побачиться, але змушена була жити дальше. Як це важко, закохатися в людину з першого погляду , а потім зразу її втрати, ненасолодившись нею. Нічого, все проходило, і це пройде, сама собі говорила дівчина, йдучи у кабінет.

- Ну все, Агато, це кінець історії, яка так і не почалася. Чому так, я не можу зрозуміти? Що я йому зробила? Я ж його не образила нічим і на побачення погодилася піти. Може я йому стала не цікава більше?
- Так, дівчино, візьми себе в руки, не потрібно все так собі накручувати. Зараз ми підемо до ректора і запитаємо чому Адам забрав документи. Витирай сльози , ходімо,- рішуче наголосила Агата.

- Доброго дня,Степане Васильовичу, вибачте, що ми вас потурбували. Ми просто хотіли у Вас дещо запитати.
- Доброго ,дівчатка, запитуйте.
- Скажіть ,будь ласка, а чому Адам Авраменко забрав документи ?
- Дівчата, я не можу вам таке сказати, це особиста інформація. Якщо захоче, то сам вас повідомить. А зараз вибачте, мені потрібно іти.
- Але я Вас дуже прошу, якщо Ви мені не скажите цієї інформації, то я можу наробити багато необдуманих вчинків,- дуже наполегливо сказала Віра.
- Ну добре Вірочко, оскільки ти одна з найкращих студенток, то я скажу тобі.
Адам забрав документи сьогодні зранку і сказав що, це через особисті обставини. Я не маю права розпитувати його, це дуже особисто . Але він ще має повернутися завтра за паспортом, він йому дуже потрібен. Ну він так мені сказав. Якщо хочеш, то можеш прийти пошвидше в коледж і ви зустрітися з ним. Ти поквапся, тому що, через тиждень він має летіти у Америку. Сказав, що це дуже важливо для нього. 
- Я Вас зрозуміла, дуже дякую Вам за подану інформацію. Вибачте, що потурбували. Гарного дня!
- Удачі вам, дівчата. А ти Вірочко знай, він дуже хороший і просто так би, не покинув тебе. В нього швидше всього серйозні проблеми. Не тримай на нього зла. Ну все, бувайте!
- До побачення! -на прощання сказала Агата.

- Ну ось і все. Завершилося те, що мало перерости в великий роман про кохання. І це мав бути мій роман, моя історія, моє життя... Що ж таке сталося, що він так легко відмовився від мене і вирішує полетіти у Америку.- Говорила Віра, а сльози стікали по її обличчі, неначе дощ у велику зливу.
- Не плач, це ще не кінець. Це лише початок чогось нового, прекрасного. Можливо, це просто не твоє. А твоє буде ще краще, чим попереднє.
- Ні, не буде. Я перший раз закохалася. Відчула, що таке справжнє побачення, що відчувають люди, коли їх кохають. А тепер все просто ,неначе дощ змив. Так, цього більше не буде, але у пам'яті воно залишається прекрасним спогадом з нещасливим Happy endom. Ти знаєш, Агато, сліз плакати також немає, потрібно просто змиритися з тим, що це все просто сон і жити дальше.- замовкаючи, сказала Віра.
- Це ще не кінець!.
- Кінець, кінець, кінець всьому!. Всьому, що у мене могло бути. Я більше ніколи не закохаюся, ніколи, чуєш мене, ніколи- перебиваючи подругу, прокричала заплакана дівчина і побігла додому, залишивши подругу одну.
Блище до вечора Віра заспокоїлася і вирішила забути Адама і подивитися фільм у сімейному колі. Це її завжди заспокоює і підносить настрій. За переглядом фільму у неї появилася чудова ідея: А давай завтра поїдемо на пікнік- ну ,або до бабусі у село?
- Чудова ідея ,доню, я й сама хотіла запропонувати , але не знала, чи ти не будеш зайнята. Щиро сказала мама Віри , Олена Анатоліївна.
- А що, це чудова ідея. Вихідні у сімейному колі, це найкраще, що може бути. - Ще щиріше сказав батько дівчини, Сергій Володимирович.
- Ну тоді я зателефоную бабусі, що ми завтра приїдемо?- Запитала Вірочка.
- Так , звичайно, я думаю вона дуже буде рада. 
Дівчина пішла в свою кімнату, щоб подзвонити до бабусі, і раптом згадала, що сьогодні сильно образила подругу. Пішла і навіть не попрощалася. Тому вирішила вибачитися перед нею, тому перше зателефонувала їй.
- Привіт люба, вибач що, сьогодні я так вчинила. Пішла і навіть не попрощалася з тобою, лишивши тебе саму.
- Привіт дорогенька, нічого страшного, я бачу у тебе вже хороший настрій?
- Так, ти була права. Життя не закінчується на одному фрагменті. І все на світі треба пережити, і кожен фініш - це, по суті - старт. Доречі, що там той хлопець із клубу, не телефонував?
- Я дуже рада, що тобі вже краще. Все буде краще, чим було. Ні , не телефонував. Напевне так і не зумів знайти мій номер телефону.
- Мені дуже шкода, але я думаю, що завтра він обов'язково тобі зателефонує і ви побачитеся, і поїдете на побачення. А ще воно у тебе буде ідеальне, адже ти у мене найгарніша у світі.
- Дякую ,моя найкраща подруго, за підтримку. Я також сподіваюся, що він ще зателефонує. Як на рахунок того, щоб завтра піти десь погуляти, зустрітися з друзями?
- Вибач ,Агато, я завтра їду до бабусі на всі вихідні. Приїду аж у неділю в обід, тоді і зможемо зустрітися. А ти піди і добряче відпочинь.
- Мені дуже шкода. Приємного відпочинку, бабусі передавай вітання. Я нікуди без тебе не піду. Повчу трішки пари, подивлюся фільми. А в неділю разом підемо і погуляємо.
- Ну добре. Добраніч, рідненька, мені ще потрібно до бабусі подзвонити, порадувати її. Ми вже давненько в неї не були. Сподіваюся, вона зрадіє нашому приїзду.
- Бувай Вірочко, гарних вихідних. Приїдеш- подзвони до мене, я буду чекати.
Влягаючить у ліжко, Агата думала, йти завтра у коледж для зустрічі з хлопцем чи ні. І вирішила...
 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше