Кінець затишного літа

Ось і промайнуло тепле літечко, залишивши за собою лише спогади.
Віра з Адамом гуляли по мокрому парку, прощавшись з теплим літнім дощем, довгими та теплими вечорами.
- А пам'ятаєш, як ми тут познайомилися?
Ти сиділа на лавці і рахувала нічні зорі. Ніби й не багато часу пройшло, але все дуже змінилося.
- Так, коханий, пам'ятаю. Я тоді так засоромилася, наговорила всього і втекла додому. Хах, мені соромно за себе. Віра почервоніла і затулилася обличчям в плече коханого.
- Вірочко, я дуже радий, що тоді саме ти тут сиділа. Ти найкраще що могло зі мною статися. Адам обняв дівчину і вона вже не так соромилася.
Вечір був таким теплим, незважаючи на останній літній дощ.
Літо промайнуло, а на зміну йому прийшла прекрасна золотокоса красуня - Осінь. Погода вже не була такою теплою, а природа змінила свій колір.
Віра з Адамом, трималися у двох. І більше не сварилися, адже одного разу їм вистачило, і це стало уроком на все життя. Агата з Арсеном одружилися, і вже чекали на маленьке чудо.
Одного пізнього вечора Адам прийшов додому і зателефонував Вірі, що йому потрібно поїхати за кордон.
- Але чому? Щось трапилося? На тобі лиця немає. Що таке ?
- Мій друг, який був майже як брат, загинув. І я срочно повинен полетіти у Америку.
- Мені дуже шкода, я полечу з тобою.
- Ні, ти залишаєшся тут, я довго не буду. Вибач! Виліт завтра зранку!- хлопець вибив слухавку.
Віра дуже почала хвилюватися, адже він так холодно з нею ще ніколи не розмовляв. І вона відчула себе так, ніби вона у всьому виновата.
До ранку дівчина не закрила очі. Все думала про хлопця. Зранку, вирішила, поїхати хоча б в аеропорт щоб провести його, адже йому була потрібна її підтримка. 
Приїхавши в аеропорт вона не була готова побачити те,що побачила. Адам йшов з незрозумілою дівчиною тримаючи її за руку.
" Адам, зачекай!"- викрикнула Віра!
Що? Вибачте, Ви мене напевне скимось переплутали. Я Сергій.
Так, вибачте, я обізналася.
З полегшенням зітхнула дівчина, адже дуже багато собі накрутила вже в голові.
- О Боже, Адам, привіт! Я вирішила тебе провести, тільки що переплутала тебе з хлопцем . І подумала що, то ти з якоюсь дівчиною йдеш . Вибач! Як ти себе почуваєш?
- Привіт! Та нормально, через 30 хвилин літак, ходімо поснідаємо разом. З блідим обличчям запропонував хлопець.
Сидячи в кафе вони мовчали деяких час, потім дівчина почала говорити : мені дуже шкода, що так трапилося, адже я навіть його не знала. І дивлячись на тебе, то він був важливою людиною для тебе.
- Так, це мій друг дитинства, який міг завжди підтримати і порадити. Ну добре, засиділися ми, ходімо у мене скоро літак.
Йшовши до літака Віра дуже хотіла плакати, але тримала все в собі.
- Ну бувай коханий, бережи себе! Я буду тебе чекати, не забувай телефонувати та писати смски мені.
- Бувай, люба, я також буду сумувати. Кохаю тебе! Я скоро повернуся...
- Я дуже буду тебе чекати, у мене для тебе сюрприз. Він тобі дуже сподобається.
Проводивши хлопця дівчина була дуже щасливою, адже тепер у неї тепер було про кого піклуватися, і вона дуже сильно хотіла вже, щоб Адам повернувся. 
Прийшовши додому, Віра зателефонувала до подруги Агати і вирішила зустрітися з нею.
- Привіт ,люба , як ти? Маленький ще не штовхається?
- Привітик, дорогенька, трішки. Починає вже передувати . Мені інколи Арсена аж шкода, то я те хочу, то те. А він все слухає і виконує мої прохання. Просто безмежно його люблю. 
Сидячи в кафе Агата й не підозрювала, яка на неї чекає зустріч.
Повз неї пройшов її колишній хлопець, через якого вона недавно, так плакала. 
- Привіт, Агато! 
- Ну привіт, Максим! Ти щось хотів?
- Та ні , просто вирішив привітатися, все ж таки не чужими людьми були колись.
Я бачу ти вагітна. Що хлопець залишив, а тепер плачешся Вірі?
- Ти знаєш, ти як був огидним , таким і залишився! Не суди всіх по собі, йшов кудись? Іди дальше, а до мене навіть більше не підходи.
- Та кому ти треба, ахаха, більше не підійду.
- Агато, люба, я привіз як ти і хотіла! Привіт! А хто це?
- Познайомся коханий, це той самий хлопець , який мене лишив. А зараз підійшов, щоб посміятися з мене і сказати, що я нікому не потрібна.
- Що? Ти як посмів таке сказати вагітній жінці і взагалі вжити такі брудні слова із словом " жінка"? Ану вийдемо поговоримо! Бігом! - Взявши за шию Максима вивів Арсен.
- Що він з ним зробить?
- Агато, не переживай, він на таке заслуговує. Більше не буде говорити так з дівчатами. Бери пий молоко, воно тобі зараз дуже потрібне. Заспокоюючи подругу сказала Віра.
- Чомусь Адам, не телефонує, пройшло вже досить багато часу. 
- Не переживай, він певне дуже стомлений може спить.
Доречі, подруго в мене до тебе проханнячко і ти не можеш мені відмовити.
- Яке люба, ну звичайно я не відмовлю!
- Я хочу щоб ти була хресною мамою для моєї Златусі!
- Що? Я? Як це неочікувано. Ну звичайно! Звичайно, я згодна. О, Боже, це прекрасно. Я обожнюю тебе ! Я буду любити її , неначе свою донечку. Від щастя дівчина аж заплакала. Накинулася на Агату і почала обнімати.
Ось так, сказавши декілька слів, можна ощасливити людину. Частіше б таких поступків. 
День проходив, осінній день був похмурим, а жовте листя злітало з дерев і ніби танцювало вальс. 
Адам все не телефонував, дівчина заспокоювала себе тим, що він просто стомлений і відпочиває. Наніч написала лише йому смс, чекаючи відповіді заснула так і не дочекавшись.