Якщо з другом вийшов в путь - значить до університету дойдеш не скоро

Сьогодні чудовий сонячний листопадовий ранок. Пари починаються о 8:30, а зараз лише 7, тому я знаю, що встигну. Прокинулась сьогодні від будильника сусідки. Вона в мене лікар. Терапевт. Вона возиться щось там на кухні, тому зараз моя черга прийняти ванну і скласти сумочку для університету. Ще зі школи намагаюсь себе привчити до того, щоб складати речі звечора, але до опівночі вчила пари, потім всі речі так і лишила на столі, лише ноутбук вимкнула і лягла спати. Навіть повишивати не вдалось. В мене вже склалась така традиція, що я дивлюсь серіали і паралельно роблю домашні завдання. А робити є що. 

Склала сумочку. Чую, що Ліза вже вийшла з кухні і робить макіяж в коридорі. При цьому слухає пісні Юти. Отже саме час поснідати. Роблю це поспіхом, адже ще треба зробити макіяж, зачіску і вийти. Дожовую вже не в кухні, а на кухонному балконі. Заодно дивлюсь, що показує термометр. А на 4 поверсі він іноді в нас показує і +30 в листопаді, бо проти сонечка. А ще спостерігаю, що роблять сусіди, так як вже опів на 8, то більшість з них уже поїхали на роботу, а інші ще вдома. 

До початку пар лишається трохи менше години, а в нашому груповому чаті вже йдуть смс, хто вже знає, що запізниться, хто вже виїхав, але щось забув і просить взяти додаткову ручку або зошит. 

І поки повідписуєш всім, дивишся на годинник, а там уже 8:15. А ми ж з подружкою домовились ще в магазин зайти, а ще кави попити. Але це переноситься, бо до університету ще треба хвилин 15 іти. Коли зустрічаємося біля світлофора, до пари лишається хвилин 5, а до університету тільки йти 5 хвилин, а ще треба піднятися на поверх. І тут ми згадуємо, що не пам'ятаємо, яка аудиторія нам потрібна. І коли, все-таки, знаходимо потрібну аудиторію, (перед цим обов'язково треба написати, хто вже в аудиторії, щоб зайняли нам хороші місця) заходимо майже по дзвінку. І це вважається удачею, коли викладач ще не прийшов.