Де не римується душа

Надумалось, наснилось, насміялось

Надумалось, наснилось, насміялось,
Зібралось щемом прожитих років...
Вино міцне, що щастям настоялось, 
Лилося пінно в круговерть віків.

Думки неслися вітром крізь тумани,
Тягнули шлейф життя із року в рік.
Летіли дужо широкими світами.
Даруючи щасливий, творчий вік.

Спішила жити буднями й святами.
Моє життя - то вічності буття.
Надумалось, наснилось, насміялось...
людською долею, що дарувала все. 

Сповна.

Галина Гузовська-Корицька. 


 



Галина Корицька

Відредаговано: 06.08.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись