Розділ 5

З того дня, як я прилетіла з Вашингтона назад до Лондона, минуло 2 дні. Алекс не з’являвся. Дивний він. Мені не давала спокою одна думка: хто ж таки вбив ту дівчину? На роботі в мене все чудово. Директор усе зрозумів, і ми з ним разом посміялися. Ну й ось я відсиділа черговий день на роботі, перебираючи різні документи і відповідаючи на електронні листи. Коли мій робочий день закінчився, я попрощалася з колегами й пішла додому. Спочатку я зайшла в магазин і купила тортик із дуже смачним чаєм і тоді вже пішла додому.

Перейшовши додому, я зробила собі чаю, врізала шматочок торта й почала їм насолоджуватися принагідно читаю нову газету. Раптом я знову натрапив на статтю, де описувалася загадкова смерть дівчини. У мене знову був шок. Я швидко знайшла ту газету, яку читала кілька днів тому. Знайшовши ту статтю зі смертю дівчини, я стала в ступор. Укуси в обох були ідентичні. Було таке почуття, що над обома не хило знущалися. Я просто сиділа та перечитувала статтю кілька разів.

— Бачу, ти вже прочитала новину про нову смерть, — раптом почула я в себе за спиною. Я аж здригнулася. Обернувшись, я побачила Алекса. — Але не хвилюйся, це не ти вбила їх. Я тебе контролюю.

— Дурень, я злякалася. А хто тоді їх убив? І взагалі, як ти потрапив до моєї квартири.

— Малятко, ти моя бетта. Я можу з’явитися біля тебе будь-якої миті. — сказав той і підморгнув мені. — А цих обох дівчат убили сильні вампіри. Вони дуже небезпечні. У їхній зграї складається людина так 10, можливо, менше. І якби ти не прийняла мою допомогу тебе чекало б те саме, що і їх.

— Тобто ти хочеш сказати, що вони теж були твоїми бетта?

— Не зовсім вони були беттами моїх друзів. І ці двоє відмовилися від допомоги допомогти їм контролювати себе. У черговий раз, коли вони бігали в пошуках нової жертви, вони напали на члена зграї тих вампірів, от і вони їх жорстоко вбили.

У мене не було слів, щоб щось говорити. Я сиділа і все перетравлювала в себе в голові.

— Якби я відмовилася від твоєї допомоги, то мене б чекало те саме, що й цих дівчат? — Після довгого мовчання, спитала я.

— Саме так.

— Але, як вони б мене знайшли, якби я була у Вашингтоні, а якось сказав їх у зграї лише 10?

— Малятко, їх у Лондонській зграї, лише 10, а у світі ще дуже багато країн та міст. Їхня банда всюди.

— Це… Це якась маячня, — сказала я, тримаючись за голову.

— Та ні, мале, це чиста правда, — відповів мені той. — І так, сьогодні опівночі чекаю на тебе на даху твого будинку. До зустрічі.

— Ех. Добре. Поки що, — відповіла я й той випарувався.
Ну що ж, хотіла ти Єва пригод, от і отримуй.