Вороги чи друзі?

   Вони вже стояли на землі, а Ден все ніяк не міг заспокоїтися.

- Де я? Хто ви такі? Зніміть це з мене! - кричав він з усієї сили.

- Що ти кричиш? Вгомонися! - мовив голос десь біля Дена.

- Як вгомонитися? Якщо ти в сітці і з мішком на голові, - пробурчав орел.

- Хлопці, що ж ви нервуєте нашого гостя, звільніть його, якщо тільки він пообіцяє не дременути від нас. Ти ж обіцяєш нам, так? - запитав голос.

- Обіцяю, обіцяю! Головне: звільніть мене.

   Ден відчув, як його відпускають з пут, а мішок він уже сам здер з голови. Світло спочатку засліпило очі, але згодом він почав звикати, і з'явилася можливість розгледіти своїх викрадачів. Те, що він побачив, не вкладалось в голові. Це було містечко, але що здавалося неймовірним: його мешканцями були коти. Вони були всюди: на дахах, в будинках, на деревах, деякі спочивали на ліжках і гамаках на вулиці. Виявилося, що його схопили не птахи, а переодягнені коти, з натягнутими на лапи крилами. Найголовніше, що розміром вони були в кілька разів більші звичайних земних. Перед ним стояв синій кіт, в шкіряній куртці, пляжних шортах і стильних кедах. У нього був величезний хвіст із зеленим кінцем, два вуха надгризені. Очі він мав червоні з білим вічком.

- Я бачу з твого виразу обличчя, що ти здивований. Пішли, ознайомлю з нашим поселенням.

   Ден зрозумів, що він чув цей голос, коли був з мішком на голові. І швидко пішов за провідником, щоб не загубитися посеред цього небезпечного місця, де всі мешканці облизувалися, побачивши його.

- Куди ми йдемо ? - запитав орел, наздогнавши Головного Кота. Так його назвав Ден.

- Покажу тобі наше містечко і розповім про твоє завдання, і як його виконати.

- Зачекайте, ви знаєте хто я? І навіщо сюди прилетів? - здивовано запитав Ден.

- Хех, я навіть знаю, хто тебе відправив в наш світ. Я вже трьом таким, як ти, допоміг.

Ця відповідь здивувала Дена.

- І ви знаєте Оберігача?

- Звичайно знаю. Давай завітаємо сюди, - несподівано сказав Головний Кіт.