4.

* * *

Сергій і сам не помітив, як так сталось, що нова сусідка по парті йому стала і цікава, і симпатична. Попередня, Альбіна Бондарчук, що теж загинула на екскурсії, була прискіпливою і вередливою, і страшенно дратувала. Сергій думав, що дівчата всі такі, і тому до нової сусідки поставився спершу насторожено.

Але Катя Сичик, що переживала шок, поводилась навдивовижу тихо й спокійно. Це поки вона переживає за свій клас, думав Сергій і не звертав на неї уваги.

Та Катя поволі оговтувалась, а от нервів хлопцеві не вимотувала. І Сергій з подивом переконувався, що, виявляється, не у всіх дівчат життєве покликання – не давати спокійного існування хлопцям.

А потім виявилось, що в неї чудова фігура, красиве каштанове волосся... А ще – сумні очі і приємна, ненав’язлива усмішка – їх Сергій зауважив не відразу, бо більшість часу бачив дівчину в профіль.

Бажання познайомитись наростало поступово. Потім Сергій так само не помітив, звідки в нього почали виникати в думках варіанти ближчого знайомства...

Він помічав, що в Каті погано з математикою. Може, запропонувати допомогу? Але з іншого боку – здається, Катя не надто хвилюється з цього приводу. Тоді що?

Інколи вони перекидались парою слів про суто миттєві справи – про зошити чи ноутбуки, чи щось іще дрібніше... Таке спілкування йшло нормально, і це додавало упевненості.

А потім геть несподівано для себе Сергій зауважив схожість Каті з її сестричкою... і все, відступати було нікуди! Власне, так і познайомились, і знову Сергій незчувся, як усе сталось.

Тепер мав іншу халепу – треба щось робити зі своєю симпатією. Продовжувати стосунки? О, він тільки за! Але як? Як, якщо в нього ще ніколи в житті не було дівчини? Та що там дівчини – навіть якоїсь подружки в ранньому дитинстві. Навіть сестри – окрім мами і старенької бабусі в сусідньому місті, у них цілком чоловіча родина. І звідки ж йому знати, як поводитись із дівчатами?

Щоправда, Коля знає, в цьому Сергій не сумнівався. Але навіть не думав про те, щоб про щось питати брата – той лише приколюватиметься.

Хоча не можна було сказати, що Сергієва закоханість лишилась абсолютною таємницею від родини.

Наприклад, мамі, що працювала вдома за комп’ютером, не подобалось, що Сергій все частіше запізнюється зі школи. Питання «Де тебе носить?» стало на диво регулярним. Спершу хлопець брехав, що його затримують, вигадував щораз нову причину. Наче й вірогідну, але...

- Щось тебе часто затримують, - сказала якось мама. – Наче в школі крім тебе нема більше хлопців.

Сергій зрозумів, що треба міняти тактику. Тепер, приходячи зі школи, він намагався прослизнути повз кімнату, де працювала мама, і відразу чимось зайнятись. А якщо вона була не за комп’ютером, то намагався чимось «заговорити їй зуби». Кілька разів на те саме питання, де був, сказав: «Ну, уже ж вдома...» Мамі це не подобалось, бо крізь ці слова вона вчувала інші: «Яка тобі різниця, де я був?»

Проводжання Каті додому теж уже стали регулярними. Якось хлопець надто розмріявся, уявляючи, як Катя показує гімнастику, і, незчувшись, що він уже вдома, геть втратив пильність.

- Де цього разу був? – звично спитала мама.

- Проводжав одну дівчину додому, - і тут же схаменувся: - Мене попросили. Їй однокласники погрожували...

В кухні вибухнув регіт. Коля, виходить, вдома?..

Старший брат з’явився перед ним, тримаючи в руках бутерброд. Від сміху в хлопця на очах виступили сльози.

- Який супермен! – кепкував він. – Наш супергерой! Знаменитість школи!

Сергій почервонів гірше за вареного рака. Навіть мама засміялась.

Ну все – вони про все здогадались!

- Гаразд, - мама чомусь змінила тему, хоча її веселість ще не минула. – Здається, час обідати. Колю, ти п’ять хвилин почекати не міг?

- Вибач, мамо, я ду-уже голодний. Від обіду не відмовляюсь.

І чого, подумалось Сергію, до нього мама завжди прискіпується, а що старший робить – так усе, наче так і треба?

- Хто твої батьки?

Коли вони після школи вертались додому втрьох – Катя, Настя і Сергій – ні про що серйозне говорити не виходило. Вони тільки весь час приколювались, при чому Настя, увійшовши в смак, не відставала від сестри та її друга.

Але щочетверга, коли Катя й Сергій ішли удвох, настрій мінявся. Наче втомлюючись за тиждень від постійних жартів, обоє ставали неймовірно серйозними; часом торкались навіть сумних тем, як та екскурсія, наприклад...

Напочатку сумісних вертань додому лише Сергій засипав Катю запитаннями, але скоро й вона відчула потребу дізнаватись про щось із Сергієвого життя. З голови їй не йшло те, що діти-іденти часто бувають в алкоголіків – от вона й спитала друга про батьків.

- Тато – водій вантажівок, - відповів Сергій. – Їздить фурами по інших містах. Його майже ніколи не буває вдома. Зате мама вдома завжди – вона працює віддалено за комп’ютером. Статті різні пише... Брат – студент.

Катя замислено слухала. У її тата – своя фірма. Мама теж працює на вигідній посаді в його фірмі... Важко сказати, чия родина багатша. Але, здається, обидві пристойні...