Глава 13

Цілий день Алісу не залишало дивне відчуття - ніби хтось спостерігає за нею. Зрештою, переконавши себе, що її розхитані нерви почали остаточно здавати, Аліса знову попросила валеріанки у Марини Львівни. Співробітники поглядали на нервозність Аліси з підозрою. Добре, що вона мала достовірне пояснення своїй поведінці – підготовка до виступу на святі. Звичайно, про жодну підготовку Аліса і не думала! Їй здавалося, що вона просто не доживе до цього безглуздого виступу, тому нічого й голову собі ламати.

Зібравшись увечері з подругами в клубі, замовивши по парочці коктейлів і готуючись розслаблятися після робочого тижня, Аліса зрозуміла, що це було не дуже гарною ідеєю. Вона сиділа ніби на голках, готова будь-якої миті підскочити і бігти якнайдалі: від гучної музики, яка могла заглушити звук пострілу; від великої кількості людей, де могли непомітно ховатися вороги.

Минуло багато часу, після останньої зустрічі зі Стасом. Аліса передбачала, що перелом вже вилікувався, а отже, нова зустріч наближається. Як завжди, дівчина була в повній бойовій готовності - намагаючись якомога непомітніше торкатися кинджалів у корсеті під сукнею. Це хоч трохи її заспокоювало. Проте від подруг нервовий настрій Аліси не сховався: Настя стурбовано поглядала, мабуть, намагаючись своїм екстрасенсорним чуттям з'ясувати, в чому справа; Таня співчутливо цікавилася душевним станом, вирішивши, що подруга засмучена через розрив зі Стасом; а Оля, яка перебуває в гармонії з усім світом, просто підбадьорливо усміхалася.

- Подивися, який хлопчик! - вигукнула Таня. - Гарний, і іноді поглядає на наш бік. Може, посміхнешся йому?

- Він поглядає в наш бік, тому що ти виставила напоказ всю свою красу четвертого розміру, - розсміялася Аліса. - Тож сама йому й усміхайся.

- Що ти як якась стара діва? – обурилася Таня. – Коли ти мала нормальні стосунки? Я не про складання генеалогічного дерева, яке не увінчалося успіхом.

- На роботі мене назвали антижіночної і звичайною, - зітхнула Аліса, мало не плачучи. - Відносини у мене були, мабуть, в університеті, або у школі…

- Або у дитсадку…, - продовжила Таня.  - Ось бачиш, ти навіть сама не пам’ятаєш!

- Натомість я пам'ятаю, - усміхнулася Настя. – В університеті Аліса зітхала по Ігореві. Такий красунчик був, так би й стиснула його у своїх обіймах, як плюшевого ведмедика! Але Аліса зустрічалася з його другом, Антоном. Той ще жаднюга! Що ти в ньому знайшла? Добре, що тебе надовго не вистачило. Його ж у результаті ліворуч потягнуло!

Аліса скривилася. Їй була неприємна вся ця розмова - обговорення особистого життя, якого, як виявилося, ніколи не було.

- Гляньте-но, що за «фрукт»! – захоплено вигукнула Настя. - Ще й голос приємний!

Аліса була занурена у власні переживання і ледве бачила і чула, що відбувається довкола. Голос співака здається був знайомий, але Аліса не звертала на це уваги – не було настрою.

- Забавний, - підтакнула Оля.

- Не на мій смак, - скривилася Таня. - Напевно, більше хлопчиків любить, ніж дівчаток. Шкода…

Аліса, нарешті, вирішила подивитися, хто ж так зацікавив подруг і... мало не перекинула на себе келих з коктейлем.

- Бути не може! – прошепотіла Аліса.

Якби її очі не були нафарбовані, Аліса їх потерла б, щоб прогнати видіння - на сцені співав Себастьян! Дівчина впізнала костюм, у якому чоловік вперше з'явився у її житті. Лише півмаска дарувала надію, що Аліса помиляється: «Ну то й що, костюм! Може, Себастьян підглянув собі такий із реальності. Ну і що, що манера поведінки та голос схожі? Це не може бути Себастьян!»

Чоловік зійшов зі сцени, і рушив по залі. Відвідувачі розступалися, дівчата, як і деякі чоловіки, з цікавістю поглядали на співака. Здавалося, що усі у залі були його підтанцьовуванням - чоловік просто торкався кого-небудь, і людина починала рухатися з ним в такт.

Аліса з жахом помітила, що співак потроху наближається до їхнього столика. Він піднімав усіх зі своїх місць, змушуючи рухатися під музику. І ця танцююча хвиля наближалася.

- Щось в ньому є, - сказала Настя, втягнувши повітря, ніби принюхуючись. - Якийсь магнетизм. Глянь, як завів публіку!

- Ага, - крекнула Таня. - Я теж чую цей магнетизм «пригод собі на п'яту точку». Нічого хорошого від таких чоловіків не чекай.

Оля лише мрійливо зітхнула. Їй завжди подобалися творчі люди: співаки, актори, художники, письменники. Подруги вже втомилися говорити їй, що Том Круз не приїде в їхню глушину, щоб запропонувати руку і серце. Побачивши когось по телевізору, Оля закохувалася. Добре, що «кумира» вистачало ненадовго: до повідомлення про його стосунки з якоюсь знаменитістю; до появлення фотографій у нетверезому вигляді; до інформації про якісь вчинки, які не подобалися Олі. Тоді фото кумира викидалося, вся інформація видалялася з комп'ютера, і його місце займав новий екземпляр.

- А навіщо йому маска? - не могла заспокоїтися Таня. – Мабуть, обличчям не вийшов.

- Вийшов! - ляпнула Аліса, і відразу прикусила язик.

«Це не він, це не він», -  як мантру повторювала про себе Аліса. «Це Себастьян!» - кричав шлунок.

Подруги здивовано глянули на Алісу. Дівчина поспішно схопила коктейль і опустила очі, зосередившись на виловлюванні вишеньки.