Глава 18

Себастьян відчинив двері магазину перед Алісою.

Напевно, цілу годину дівчина приміряла різні вбрання. Себастьян зручно розташувався на дивані, попиваючи каву та фліртуючи з продавчинями.

- Нудно, нудно, - говорив Себастьян раз за разом, ледь кинувши погляд на Алісу, що вийшла з примірювальної.

Дівчина вже закипала від сказу і лаяла себе за те, що погодилася на це знущання. Вибравши сукню, яку вона ніколи не наважилася б одягнути, Аліса вирішила подивитися на реакцію Себастьяна. Сукня була зухвало коротка, чорна, з глибоким декольте, оголеною спиною, і нагадувала шкіру рептилії. Аліса насилу втиснулася в неї, взула туфлі на височенній шпильці і з тріском відштурхнула фіранку. Себастьян подавився кавою, а продавщиця, яка до цього мило з ним щебетала, широко розплющила очі і втратила мову.

- Тепер не нудно? - піднявши брову, поцікавилася Аліса.

- Я б ще підняв волосся, - Себастьян відставив чашку і підійшов до Аліси.

Він провів рукою по її волоссю з наміром прибрати його із шиї.

- Ні, - твердо відповіла Аліса.

Їй не хотілося, щоб Себастьян побачив її татуювання. Чергове глузування: «Дев'ята? Чому ж не перша? Не знайшлося фантазії на щось веселіше?»

- Принесіть, що-небудь у цьому дусі, - наказав Себастьян продавщиці.

Продавщиця беззаперечно втекла виконувати доручення, кинувши у бік Аліси заздрісний погляд. Дівчина подумала, що от зараз вони з Себастьяном виглядають парою. Чи ця думка, чи усвідомлення власної сміливості вселили в Алісу впевненість.

Себастьян задумливо ковзав по Алісі поглядом і не відпускав її волосся, накручуючи пасмо собі на палець.

- Побачивши тебе зараз, Стас нізащо б не побажав тобі смерті, - мовив він. - Не можна випускати тебе звідси у такому вигляді. Це видовище здатне вбити багатьох чоловіків.

- Як мені пощастило, що ти не один з них, - не подумавши, в'їдливо сказала Аліса.

В очах Себастьяна спалахнув вогонь, він наблизився на Алісу, намотавши собі на руку все її волосся.

- Схоже, що уроки тобою погано засвоюються, - погрозливо промовив він.

Аліса злякалася, але постаралася не показати виду. Вона вже була готова забрати свої слова назад, адже дівчина не хотіла натякати Себастьяну на його сутність.

Себастьян боляче смикнув Алісу за волосся, потягнувши їх убік і змушуючи її нахилити голову. Уп'явшись у губи дівчини, Себастьян не доторкнувся до неї руками, утримуючи її за волосся. Аліса вирішила, що магазин не найкраще місце для з'ясування стосунків, до того ж, коли на тобі одяг, що стоїть цілий статок, якого в тебе немає. Та й із хватки Себастьяна неможливо було вирватися. Хоча дещо Аліса могла зробити. Піднявши ногу і провівши нею по нозі Себастьяна, Аліса почула зітхання, що вирвалося у чоловіка. А потім вона швидко і сильно наступила шпилькою йому на ногу. Себастьян охнув і відпустив Алісу.

- Ти теж нічому не вчишся, - задоволено промовила Аліса.

На щастя, повернулася продавчиня - це поклало кінець перепалці. Вигляд стогнучого Себастьяна  приносив задоволення - останнє слово залишилося за Алісою.

У гарному настрою, не надто обмежуючи себе – згадуючи зрадника - Стаса, Аліса обрала кілька суконь, штанів, пар взуття і, звичайно, пальто. Зваливши всі пакети на Себастьяна - щоб руки були зайняті чимось корисним, а не бажанням її схопити, Аліса з високо піднятою головою вийшла з магазину.

- Я зголодніла, - мило посміхнувшись, повідомила вона. – Хочу піцу «Гулівер».

- А ти не луснеш?

- А ти замов, і відійди!

Себастьян лише заскреготів зубами, і пішов за дівчиною. Аліса відчувала себе привабливою, сміливою та рішучою. Ось що роблять дорогий новий одяг, та присутність поряд привабливого чоловіка з пакетами в руках. Аліса зрідка поглядала на Себастьяна - він був злий. «Треба якнайдовше залишатися в людному місці, або якнайшвидше розпрощатися», - підказував внутрішній голос.

Влаштувавшись у кафе за столиком, Аліса з задоволенням витягнула, прикрила очі та зітхнула: «Як шопінг може розслабляти? Це як фізична робота…, хоча моральна розрядка дивовижна. Мене зараз практично не хвилюють закликачі, портал та прибульці».

Себастьян кинув пакети на диванчик навпроти і розвалився поруч з дівчиною. Аліса здригнулася і розплющила очі, коли відчула теплу руку на своїй нозі.

- Войовнича моя, я маю до тебе кілька запитань, - таємниче усміхнувшись, вимовив Себастьян.

Аліса відчула себе некомфортно та спробувала відсунутися. Але диван був надто вузьким, і Алісі довелося сидіти, тісно притиснувшись до Себастьяна, який заблокував вихід. Вона спробувала скинути руку, але Себастьян перехопив її, і став виводити кола на долоні.

- Сорока – ворона дітям кашу варила…

Аліса затамувала подих. Пульс почастішав. «Моє тіло не повинно так реагувати на Себастьяна!»

- Ти зараз спокійна? Чи не хочеш мене вбити? Сказати якусь гидоту?

- Майстер з гидоти - це ті, - відповіла Аліса, не розуміючи на що натякає чоловік.

- Що сталося з тобою вранці? Мені здавалося, що ти почнеш метати блискавки, як Зевс – громовержець.