Дещо про кинджали

Глава 24

Наближався час виступу на підприємстві. Себастьян зник. Аліса сумувала - туга навалилася важким тягарем. Вона не знала, чому відчувала порожнечу, коли згадувала Себастьяна. Аліса запевнила себе, що її стан жодним чином не пов'язаний із ним, все через втрату Стаса і Яна. Все життя Аліса жила з передчуттям зустрічі, думала, що Ян живе десь далеко, і теж чекає на неї. Колись вони зустрінуться і більше ніколи не розлучаться. А виявилось, що все так і було, тільки в минулому житті.

- Що співатимемо? Можливо, все-таки Within Temptation «What have you done»? - поцікавилася Настя.

- Ні. «Сумну осінь», - відповіла Аліса.

Вони готували декілька пісень, але туга змусила Алісу здійснити остаточний вибір.

- Твоя нудьга вже добряче набридла!

- Я хочу виконати те, що відображає стан моєї душі, - уперлася Аліса.

- Твоя душа страждає без кохання? Настав час тобі вибратися в люди і завести собі нову, - роздратовано відповіла Таня.

- Якби все було так просто, - зітхнула Оля, підтримуючи Алісу.

Аліса вдячно посміхнулася до подруги. Вони стояли за лаштунками, чекаючи на вихід на сцену. Навколишні бурчали, мало не хрестилися на їхні готичні образи. Аліса дивувалася, що всі заходи на підприємстві застрягли в сімдесятих роках. Можливо, це було пов'язано з тим, що більшість працівників молодістю також із цих років? А ось молодим було нудно... Готичний стиль чудово хоч трохи розбурхає це болото.

Нарешті їх оголосили. Аліса була здивована, що не хвилюється, анітрохи. Усередині був абсолютний спокій.

Сумна осінь за вікном,

Птах летить з одним крилом.

Мені без тебе так погано на землі.
Сумна осінь почекай,

У темні двері  не стукай.

Плаче душа, без кохання твого…
 

Аліса тягла сумну мелодію, прикривши очі. Ця пісня розривала її. Аліса справді відчувала її. «Сподіваюся, відділ отримає свою премію».

Я знаю, краще припинити спроби,
Ти знаєш, що для мене все це фарс.
Але я не прощу себе сьогодні, не в цей раз.
Ти краще йди від мене далі,
Я можу ранити тебе.
Все скінчено, кохана, досить,

Я не герой твоїх думок…

 

Аліса підвела голову, не вірячи своїм вухам. Подруги замовкли. Проходом йшов Себастьян і співав їх пісню, переробивши під себе! Чорний костюм неймовірного фасону зі срібною брошкою, макіяж, напіврукавички - зовнішній вигляд Себастьяна відповідав обраній Алісою стилістиці. Люди в залі були у захваті. Вони не очікували подібного, як і Аліса, але по задоволеними посмішками дівчина зрозуміла, що їм подобається вистава - вважали, що все так і було сплановано із самого початку.

Себастьян майже доспівав свою партію і вичікувально дивився на Алісу, яка перебувала у легкому шоці - можливо, їй знову це сниться. Подруги почали шикати на Алісу, виводячи її з трансу. Таня навіть штовхнула ліктем у спину, щоб остаточно привести подругу до тями.

І що мені робити?!
Чекала я на тебе довгий час,
Щоб знову бачити, як підеш?

А я не можу більше так!
Навіщо доля так до нас жорстока?
Немов прокляття на душі ...

Люблю тебе, і кинути не можу.

Коханий, я з тобою назавжди!

 

Себастьян просто стрибнув на сцену, проігнорувавши сходинки, і став навпроти Аліси, дивлячись їй у вічі. Дівчина відчула потік енергії, що потік між ними.

Пісня закінчилася, спричинивши вибух оплесків. Але для Аліси вона ще тривала, перетікаючи з її очей у срібні очі Себастьяна.

- Аліса, - тихо гукнула Настя. – Ми затримуємо людей.

Аліса схаменулась, вклонилася і вирушила слідом за подругами за лаштунки.

- Вибачте дівчата, але нам з Алісою треба дещо обговорити, - сказав Себастьян, утримуючи Алісу за лікоть.

- Ми розуміємо, - усміхнулася Оля, підморгуючи Алісі. - Якщо ти її образиш, ми прийдемо і помстимемося.

- Жінки – страшні істоти. Я постараюся бути гарним хлопчиком.

Аліса зазирнула Себастьяну за спину - чи не схрестив він там пальці. Чоловік зробив чесні - пречесні очі.

Аліса швидко попрощалася з подругами, подякувала їм за підтримку та пішла за Себастьяном. Як же вона буда рада його бачити! Рій питань кружляв у Аліси в голові, тому вона вирішила почати з найпростішого:

- Як ти дізнався про пісню?

- У клубі я спитав, яку пісню ви збиралися виконувати, але так і не виконали.

– Чому ти прийшов?

- Як я міг тебе лишити?! - Себастьян кинув на Алісу косий погляд. – Ви б завалили виступ. Від цієї осінньої пісні туга пробирала. Душенько, це ти через мене так страждала?

- Не тіш себе ілюзіями, - огризнулася Аліса.

Як же їй, виявляється, не вистачало цих перепалок!

Аліса побачила біля входу знайому машину Стаса. Себастьян відчинив перед нею дверцята, і дівчина шмигнула в тепле нутро автомобіля.

- Користуєшся всіма благами? – помітила вона.

- Я ж, можна сказати, Стас...

- Чому можна сказати? - нахмурилася Аліса. – Ти у його тілі…




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше