23. Правда

Лишень день пройшов з того моменту як повернулась Леді Баг та отримала першу поразку від свого колишнього союзника. Про цю новину вже говорили всі кому не лінь, а слухало ще більше. Здавалось би, все це вже давно мало б всім набриднути, яка там кому різниця, які там відносини між якимось двома індивідами? Та річ в тім, що це володарі суперсил, котрі, при неправильному їх використанні, можуть дуже сильно нашкодити. Не так одне одному, як всім оточуючим. Це вже продемонструвала діяльність Кота Нуара. Виправдовуючись вчиненням правопорядку, на яке не спроможна офіційна влада, поліція, чи Леді Баг, він лиш те й робить, що калічить людей. Звісна річ, людей не зовсім чесних, а радше, зовсім не чесних, та хто ж йому дав на це право? Не дарма його тепер називають таким самим злочинцем, як і ті, кого він долає. Хоча, звісна річ, є й ті, які ще більше фанатіють від Кота Нуара.

Фелікс точно не належав до других, та й до перших його важко зарахувати. Він просто активний спостерігач, який з цікавістю очікує на подальший розвиток подій, навіть не маючи уявлення чим це все може закінчитись. Досі вважав себе древньогрецьким богом, що знав деяку важливу інформацію, від якої все б могло піти зовсім іншим сценарієм.

Нові події, у яких Адріан уподібнив себе знаряддям правосуддя, вкрай порадувало Фелікса. У цьому він вбачав моральне падіння свого кузена, про яке так мріяв не один рік. Рано чи пізно той таки досягне дна, це завдасть йому непоправного удару. Світ вже починає розуміти, що це ніякий не герой, його вже порівнюють з Бражником. Ці аналогії Феліксу здавались особливо кумедними, позаяк батько і син зійшлись в одній категорії. Якщо раніше між ними тривала боротьба, тепер між ними, по суті, немає різниці.

Хоча ні, таки є. Цю проблему Леді Баг активно ігнорує. Принаймні до вчорашнього дня. Якщо з Бражником вона увесь час вела боротьбу, тепер вирішує, що краще тихо відсидітись, не втручатись. Чому? Можливо вона боїться? Цього Фелікс не знав. Він не вірив в ту версію, що оті клоуни, іменовані як Вогняний Рубін та Сонячна Корона відібрали у неї її камені чудес, позаяк прекрасно знав, що вони не справжні. Це лишень вистава, яку, швидше за все, влаштувала сама Леді Баг.

Фелікс довго над цим роздумував, користуючись сією інформацією яку має, дійшов логічного висновку, що все те потрібне було для того, щоб переконати всіх у тому, що Бражник переможений. Не могла ж вона прямо взяти й сказати ким той є насправді. Саме ж вона була на місці загибелі його безглуздого дядька, саме вона повідомила всім, що його вбивцею є Бражник. Ця дівиця настільки забрехалась, що наслідки її неправдивих слів та діянь приводять до все гірших та гірших наслідків.

Феліксу це подобалось. Саму Леді Баг він не вбачав за конкурентку у своєму самопроголошеному божественному статусі, позаяк, не дивлячись на те, що й вона все знає, і знання не використовує ніяк, навпаки, намагається доказати всьому світу протилежне. А світ у це вірить. Від цього страждають всі. Окрім нього.

- Феліксе, до тебе гості, - перервала його роздуми мама.

- Гості? – здивувався він. До нього рідко хто приходив, майже ніколи.

Їх кількість зводилась лишень до однієї персони, котра відразу ж показалась. Нею виявилась Ліла. Кого-кого, а її він явно не очікував, принаймні, як і будь кого. Її поява викликала у нього змішані почуття, позаяк здогадувався, з якою метою вона могла прийти. Протягом минулого місяця вона кілька разів намагалась зв’язатись із ним, щоб поговорити про Бражника, а радше про ту фразу, яку Фелікс на емоціях не стримав. Але увесь час юнак її вміло ігнорував.

«Вирішила брати бика за роги», - подумав він.

- Я скажу, щоб принесли вам щось смачненьке, - сказала мама Фелікса, та пішла геть.

Ліла зайшла до кімнати, відразу ж її похваливши. Фелікс на це тільки кивнув.

- Можливо запропонуєш мені сісти? – в’їдливо спитала дівчина.

Фелікс суворо подивився на неї, а згодом мовив:

- Не влаштовуй із себе леді. Бери будь-яке крісло та сідай.

- Я гадала, що англійці більш ввічливіші, - з докором мовила Ліла, своїм мелодійно-противним виконуючи те, що їй вказано. – Хоча, що тут казати, ти ж лишень наполовину англієць. А інша твоя половина – французька. Типово для жителів цього милого острівця, яким лякали древніх римлян. Назви мені хоча б одного англійського короля, який був англійцем. Починаючи від Вільгельма І Завойовника, більшість ваших королів це саме французи. І одружувались вони на француженках. І діти у них були французи, котрі ставали королями. А знаменитий Річард І Левине Серце зовсім не знав англійської мови. Звісна річ, згодом французів змінили німці. Скажи мені, ким є ваша улюблена Єлизавета ІІ? Щодо ваших королів, які є однією великою династією. Не забувай як називали батька Вільгельма Завойовника. Роберт Диявол.

Фелікс все це мовчки слухав, не розуміючи, чому вона відразу не приступить до суті.

- Англійські королі були англійцями. Можливо не за походженням, але за усвідомленням так точно. В період Генріха ІІІ все французьке стало чужим тут. І я англієць, бо живу тут, бо говорю цією мовою. Мені байдуже на Францію, на все, що там відбувається. Але мене цікавить, що ти тут робиш? Не полінилась же перетнути Ла-Манш.

Звісна річ він розумів чому вона подолала такий шлях. Їй потрібні відповіді. Але їх він не даватиме. Робитиме те, що й Леді Баг - брехатиме.

- Я припустила, що ти зайнятий, що не можеш відповідати на мої повідомлення, тож вирішила спитати при особистій зустрічі, - її тон лунав доволі безтурботно, наче й надалі збиралась говорити про якійсь дурниці. – Розкажи мені все, що знаєш.