Розділ 8

З тобою так добре і затишно, ніби ти - моя домівка. Знаю,  завжди міцно триматимеш руку, оберігатимеш, заспокоюватимеш, радуватимеш. Ми пройдемося разом цим життям, викликаючи заздрість у всіх навколо. Ніколи не відпускай мене…
Назавжди твоя Л. (Ліна і лагідність в кожному дотику)

Минали дні. В університеті почались зимові канікули, тому змогла перевестись на заочне відділення, щоб повністю посвятити себе майбутньому новому життю в ролі дружини. Звичайно, батьки цьому не дуже зраділи, але мені залишалось бути під їхньою опікою зовсім недовго, тому в них просто не було вибору.

Щодо Сема, то він сприйняв це моє рішення більш позитивно, адже так нам взагалі не доведеться розлучатись, до того ж було вирішено, що я йому допомагатиму на роботі. Може навіть стану якоюсь асистенткою чи помічницею. Знову усміхаюсь, адже таку роль ще не доводилось грати. А що - досить цікава думка…

Вкотре сиділа перед вікном квартири, вдивляючись вдалечінь, малюючи в уяві картини спільного майбутнього, як раптом роздуми нещадно перервав його дзвінок. Сталось непередбачуване – якийсь безумець, викрав Рину. Нічого не зрозуміла. Кому потрібна моя подруга?

 Як потім з’ясувалось в цього мерзотника були якісь там рахунки з Демом. Щось вони не поділили в бізнесі, тому він захотів отримати викуп, та ще й взяв у спільники Дану – колишню Дем’яна. Навіть не уявляла, де ці двоє могли перетнутись.

Принаймні добре, що історія швидко закінчилась, подругу знайшли того ж самого дня, хоч і в сусідньому місті. Звичайно, вона була знесилена, тому ще кілька днів провела в лікарні. А Дем’ян тим часом попрохав нас з Семом допомогти йому організувати освідчення. Я була на сьомому небі від щастя, адже з усіх сил допомагала цим двом поєднати долі.

На його прохання, прикрасили помешкання кульками та квітами. До речі, стільки кульок в одному місці до цього ніколи не бачила, та прозоро натякнула Сему, що також хочу щось подібне. Він пообіцяв влаштувати. А якщо Сем обіцяє, значить обов’язково виконає, це вже добре засвоїла. Та не думала, що все станеться аж настільки швидко.

Ввечері він забрав мене від батьків (я хоч і проводжу майже весь час з ним, та все ж вдома іноді також змушена з’являтись). Навіть не запитувала куди їдемо, адже останнім часом всі вільні хвилинки проводимо в його помешканні за містом. Поволі звикаю жити там, куди маю намір переїхати одразу після весілля. Звичайно, можна було б це зробити вже, та все ж якось хотілося дотриматись традицій, ввійти повноправною господинею в той дім і з його прізвищем. Усміхаюсь подумки пробуючи на смак: Евеліна Власенко. Чудово.

Під’їхали до його будинку. Тільки вийшла з автомобіля, він одразу мене зупинив, та звелів заплющити очі й не підглядати. Безумовно підкорилась. Обережно ступаючи, навпомацки піднялась кількома сходинками до дверей. Провів, як я зрозуміла за своїми відчуттями, у вітальню. Зупинились.

- Можеш дивитись... – шепнув мені на вухо.

Від такої раптової ласки захотілось накинутись на нього, але розплющивши очі вражено застигла. Навколо горіли свічки, розкладені по всіма можливими поверхнями, а стіл було красиво накрито на двох. В повітрі витав дух несамовитої романтики, змішуючись з легеньким подихом улюблених троянд, несподівано вручених майбутнім чоловіком.

- Дякую. - прошепотіла весело, занурюючись в прекрасні рожеві бутони, насолоджуючись цим ніжним ароматом.

Відірвавшись від квітів, знову глянула навколо, радісно усміхаючись. Наскільки приємно усвідомлювати, що це все приготовлено спеціально для мене. Звичайно, підозрювала, що без його помічниці, яка приходить сюди декілька разів на тиждень готувати та прибирати дім, тут точно не обійшлось, та все ж було втішно від такої уваги. На мить навіть подумала, що сьогоднішній вечір пройде спокійно, як у всіх нормальних людей, без звичних для нас безумств.

- Я тобі маю дещо показати. - несподівано повідомляє Сем після вечері.

Заінтриговано чекаю продовження, а він замість цього, взявши за руку веде на гору. Зупинились біля дверей спальні. А це вже цікаво… Задоволено зиркнула на нього в передчутті чогось феєричного, а він у відповідь закарбував на вустах швидкий поцілунок, та жестом запросив увійти.

Відчинила двері й не повірила. Кімната потопала в повітряних кульках, як гелієвих, які піднялись до стелі, так і в звичайних, які покрили всю підлогу. Вони були повсюди, здавалось їх ще більше, ніж ми недавно підготували для друзів. І коли він встиг таке організувати?

- Це все для тебе. – промовляє над вухом, міцно обіймаючи ззаду. - Твої мрії і побажання виконую з блискавичною швидкістю.

Дурнувато усміхаючись розвернулась до нього і потребувала виконати ще одне настійливе побажання. Адже так хотілось потонути разом з ним в цих різнокольорових кульках. Він неквапливо перетворив в життя і цю мрію, наче, дійсно якийсь чарівник.

Тільки вранці я згадала про пожежну безпеку, спустившись готувати сніданок, адже ми так необачно залишили у вітальні запалені свічки. Та все, наче, обійшлось - вони просто догоріли і затухли.

За сніданком з обличчя Сема не сходила загадкова і багатообіцяюча усмішка. Йому так сподобався фартух на мені, що одразу розігралась фантазія. В подробицях поділився своїми думками з цього приводу, чим прудко активізував мою уяву. Нагородила його пустотливою усмішкою. Обоє розуміли, що обов’язково втілимо ці витівки в життя в найближчі дні.

Приблизно через годину ми вже мчали в місто, Сем на свою роботу, а я - додому. Раптом прийшло повідомлення від Єгора: «Треба зустрітись. По обіді на набережній біля фонтану». Розгублено втупилась в екран. З чого це раптом? Швидко набираю відповідь: «Ні! І не пиши більше!».

Через хвилину з тією ж розгубленістю читаю новий меседж: «Пам’ятаєш наші цікаві фото?». Що за натяки? Ні! Він не може мене цим шантажувати... У відчаї заплющила очі. Розплющивши вражено глянула на Сема, з думкою, яка сковувала серце холодом  - «А якщо знімки кудись потраплять! Я ж уже без п’яти хвилин його дружина. Потрібно думати про репутацію».