Розділ 21

Хочу щоб у нас все було ідеально і навік. Інших варіантів не передбачаю. Хто сказав, що ми не можемо створити свій власний шикарний любовний роман? Давай спробуємо…
Назавжди твоя Л. (Ліна і лоскіт серця)

Час поволі минав. Змирилась з новими обставинами, а от з вранішнім недомаганням у вигляді нудоти, яка раптово почала надокучати, все ніяк звикнутись не могла.

Це здавалось просто нестерпним, кожен запах навіть найулюбленіших страв чи парфумів, та взагалі будь-чого, міг несподівано викликати настільки бурну реакцію мого організму. Загалом якби не ця неприємність, можна було б спокійно примиритись з вагітністю. Добре хоч бабуся повідомила, що так мучитись приходиться недовго, лиш кілька місяців, потім все має налагодитись.

За підрахунками моєму ще ненародженому малюку скоро виповниться два місяця.

Батьки навідуються майже кожні вихідні. Звичайно, мати спочатку не могла приховати свого невдоволення цією ситуацією, та згодом наче змирилась. Що стосується батька, то він як був злий і непохитний, так ним і залишається. Навіть висунув підозру, що я прикриваю «того покидька», захищаючи від відповідальності за вчинки, і його праведного гніву. Вкотре повторила йому, що Сем не батько і ніяк не може ним бути, розриваючи собі серце такими словами.

Вони все ніяк не змиряться, що їхня кохана донечка могла бути аж настільки безрозсудною і розпусною, щоб завагітніти від першого ліпшого, навіть не запитавши його імені. А це ж саме так і сталось. Нічого, може колись приймуть цю болісну правду.

Про мою розпусну поведінку, і її наслідки, знали ще не всі. На черзі була подруга – Віринея, вона саме їхала до мене, щоб запросити на їхнє з Дем’яном весілля. Тому завбачливо взяла вихідний і почала продумувати як правильно її «шокувати», щоб не виставити себе в такому жахливому світлі, як є насправді.

Взагалі, ми часто розмовляли по телефону і переписувались, проте хотілось про все розповісти особисто при зустрічі. Знаю, вона все зрозуміє і підтримає, як зазвичай, не дарма ж кращої подруги за неї в мене ніколи і не було, всі фальшиві та заздрісні.

Зустрічати друзів вийшла у двір. Невдовзі показався і їх автомобіль. І як тільки зупинився з нього прудко вистрибнула ця майбутня красуня-наречена і кинулась до мене обіймаючи. Вона була вбрана у найкращих українських традиціях: вишита довга червона сукня, а на голові величезний вінок із декоративних квітів зі стрічками дуже схожий на той, який мені презентував Сем на набережній. Серце вкотре пропустило удар від цього порівняння.

Нарешті ми випустили одна одну із міцних обіймів, і я оцінивши вишуканий образ Віринеї, захоплено підмітила:

- Ти взагалі неперевершена!

- Ну так, повністю дотримуюсь наших традицій, - радісно защебетала Рина і розвернулась до своїх супутників, які вже вийшли з машини та підійшли до нас.

- Це Лера, - представила вона свою подругу, потім відрекомендувала їй мене.

Обвела швидким поглядом цю милу дівчину, та привітно усміхнувшись, ввічливо повідомила, що рада бачити давню подругу Неї, адже так багато хорошого чула про їхню дружбу. Саме Лера зайняла місце подружки нареченої, яке Віринея пропонувала мені, тепер в її обов’язки входив супровід майбутньої нареченої.

- Ну, а це Дем, ти його добре знаєш. -  пустотливо заявила Рина, та ще веселіше добавила: - Цей красень в нас просто підробляє водієм.

- Так... - протягнув він ліниво посміхаючись, та нагородив свою майбутню дружину таким багатообіцяючим поглядом, від якого в мене всередині знову все стислось. Згадався Сем, він колись дивився точно так само.

- Ну гаразд, ходімо всі до мене, - мовила я нарешті, опанувавши розбурхані почуття.

Як тільки опинились в квартирі, подруга відразу ж вручила нам з бабусею красиві запрошення, які вона турботливо зробила сама. Враз згадався цілий стос зовсім інших запрошень, які мені передав Сем для підпису. Аж невільно заплющила очі проганяючи цю картину, яка подумки нещадно переносила в минуле. Щось занадто багато спогадів за один день.

- Ви ж приїдете? – вкотре допитувалась подруга.

Бабуся одразу ж відмовилась, посилаючись на здоров’я та купу інших проблем і справ. Я ж запевнила, що таку подію точно не пропущу, а сама всередині аж зіщулилась від думки, що доведеться побачити Сема.

Посидівши трохи за дбайливо накритим бабусею столом, Рина виявила бажання показати Лері дендрологічний парк, бо як виявилось, та ще ніколи тут не бувала. І ми поїхали туди, презентувати їй видатне творіння людських рук кінця 18-го та початку 19-го століття.

Дорогою Віринея зняла з голови вінок та пригладила волосся, заявивши, що не бажає привертати до своєї скромної персони лишньої уваги зі сторони перехожих. Я усміхнулась, вже й забула яка вона в мене скромна.

Весна щедро нагороджувала відвідувачів парку красивими локаціями для фотографування та споглядання неповторної краси цього саду, який вже повністю прокинувся від зимового сну, вбравшись соковитою зеленню.

Лера була приємно вражена всією цією красою, втіленою в кожному сантиметрі величного парку. Дем’ян вирішив стати її гідом, так як помітив, що нам з його майбутньою дружиною не терпиться залишитись наодинці та поговорити про свої справи.

 Зловила себе на думці, що вони дійсно ідеальна пара, адже навіть без слів розуміють одне одного. Все ж, мабуть, добре, що ми з Семом тоді зійшлись, адже без нашої «дружби» ці двоє навряд чи змогли б порозумітись і так зблизитись. Хоча… істинне кохання завжди знайде шлях до серця одне одного.

- Навіть не буду запитувати, як у вас з Демом справи, сама бачу що все чудово, - весело заявляю подрузі, помітивши, що наші супутники вже добре віддалились, повністю зайнявшись спогляданням красот «Софіївки», наглядно вивчаючи вплив мистецтва на природу.

- Так, ми з ним продовжуємо жити як в казці.

Після цих слів в очах Рини з’явилась мрійлива поволока. Як же вона романтично налаштована!

- Поглянь, - кивком вказала подруга на свого нареченого, який в цей момент кинув на нас швидкий погляд. – І це так постійно. Ні на хвилину не залишає мене без нагляду, після того випадку з викраденням. Та, ти вже, мабуть, і сама це помітила.