РОЗДІЛ 2. Перші знайомства

РОЗДІЛ 2. Перші знайомства

Юрист відкланявся і вийшов. За ним пішла вся його свита. А замість них до кімнати влетіла повненька жінка середнього віку в строкатій сукні з пишною спідницею і червоному очіпку. Дама здалася Глаші значно приємнішою за юристів — була схожа на метушливу курку-квочку. Але враження змінилося, варто було жінці заговорити.

— Сійя-ву-Літа, ваша халітеса, — сухо представилася вона і, зміривши Глафіру оцінюючим поглядом, усе таки пояснила: — Кожній дівчині-претендентці надана особиста помічниця. Моє завдання зробити так, щоб вибір принца припав саме на вас.

Що ж, зрозуміло. Отже, цілі у Глаші та її халітеси повністю протилежні.

— Ідіть за мною, я проведу вас до вашої кімнати. Там у нас буде півгодини, щоб привести вас до ладу. Далі за розкладом вечеря, де ви матимете можливість познайомитися з іншими претендентками.

Глаша бадьоро зіскочила з крісла — зраділа перспективі так скоро побачити соратниць по нещастю. Важливо було переконатися, що серед дівчат є такі, на яких принц гарантовано зверне увагу.

Халітеса підхопила руками спідниці і виплила з кімнати, Глафіра пішла за нею. Ступила за поріг і обімліла. Нескінченно довгі коридори віялом розходилися в різні боки. Вікон не було зовсім, проте все випромінювало світло: підлога, стіни, стеля. Моментально спалахнула цікавість, змусила зупинитися і провести рукою по ідеально гладкій поверхні — як таке можливо: люмінесцентна фарба або якесь інше невідоме на Землі джерело світла?

Сійя зиркнула з таким осудом, що Глаша мимоволі відсмикнула руку.

— Ходімо, — фиркнула халітеса і пірнула в одне з відгалужень. — У нас немає часу на такі дурниці, — повчально додала вона. — У дівчини з Землі і так мало шансів на перемогу. Виробіть звичку дорожити кожною секундою.

Дівчата з Землі тут не в пошані? Інформація здалася чудовою — допоможе в реалізації плану по відшиванню принца, але десь в глибині душі кольнула образа. Що з улюбленим Земним світом не так? Чому одне те, що претендентка народилася саме там, зменшує її шанси на перемогу?

— Взагалі не розумію, з яких міркувань вибір припав на ваш світ, — продовжила між тим Сійя. — нудний, сірий і нічим не виділяється, як і його представники. Наскільки мені відомо, ще жодного разу в історії Дарліта претендентка на руку принца не була з Землі.

Язик засвербів посперечатися з халітесою. На Землі стільки всього видатного! Ось, хоча б... На цьому місці думки почали пробуксовувати. Чим похвалитися? Красивою природою? Але, можливо, в інших світах вона набагато яскравіша і різноманітніша. Досягненнями науки? Але де гарантія, що інші цивілізації не випередили Землю на тисячі років?

— Не вішай носа, — скомандувала Сійя, розцінивши мовчання Глаші по-своєму. — Я свою справу знаю. Спадкова халітеса. Думаєш, хто завів на трон нинішню королеву? Моя мати. І я не збираюся зганьбитися в її очах, хоч матеріал мені попався нікудишній.

Нікчемним матеріалом Глашу ще жодного разу не називали. Але, принаймні, стала зрозуміла причина ворожості Сійї. Вона зібралася блиснути перед матір'ю і іншими халітесами своїми видатними здібностями, а тут такий підступ — претендентка дісталася неконкурентоспроможна.

Довгий коридор привів в затишний хол. Крім підлоги і стелі тут світилися ще й колони. Глафіра з цікавістю обійшла навколо однієї з них. Вона б не відмовилася від пари таких штукенцій в своїй квартирі. Місця, звичайно, займають чимало, але який ефект! Глаша подумки намалювала в уяві свій диван, праворуч і ліворуч від якого красуються світлові стовпи — захват. Хоча, хто їх знає, скільки електроенергії жеруть. Потім платіжки прийдуть — волосся дибки стане.

— Ваша кімната, — роздратовано крякнула Сійя, чекаючи на Глафіру біля відчинених дверей.

Глаша залишила в спокої колону і увійшла в приміщення, яке повинно було стати притулком на найближчий місяць. Обстановка кімнати різко дисонувала з інтер'єрами коридорів і холів, оформлених в стилі, що нагадує хай-тек, але тим не менш здалася досить милою. Привернули увагу красиві різьблені дерев'яні меблі. Схожі Глафіра бачила в музеї декоративного мистецтва 18 століття. Величезне вікно від підлоги до стелі було завішене важкими шторами. Зліва від нього знаходився невеликий диванчик. Його парчева оббивка тішила око, але що категорично не сподобалося — це наявність двох ліжок. Для кого призначене друге? Чи не халітеса має намір тут ночувати?

— Ви ділитимете кімнату з однією з претенденток, — помітивши допитливий погляд Глафіри, пояснила Сійя. — Її звуть Зурім. Зверніть на неї увагу під час вечері. На мій досвідчений погляд — одна з основних ваших суперниць. І, до речі, моя вам перша порада. Як із Зурім, так і з іншими претендентками будьте обережні. Сприймайте їх, як змій, готових будь-якої миті залити вас отрутою. Кожна буде йти до мети, активно працюючи ліктями. Приготуйте свої кігтики, щоб не стати жертвою.

— З чого ви взяли, що всі дівчата кинуться в бій за принца? — здивувалася Глафіра.

Вона боялася протилежного. Претендентки, які мріють скоріше потрапити додому, будуть спеціально провалювати конкурси, будуть вдавати з себе незграбних недотеп або легковажних дуреп, що власне зібралася робити сама Глаша.

— Яка дівчина не мріє про принца на білому коні? — запитала Сійя, вперши руки в боки і закотивши очі. Відповіді на своє риторичне запитання чекати не стала. Замість цього скомандувала: — Гаразд, годі базікати, треба привести вас до ладу. Ви повинні виглядати сильною суперницею в очах конкуренток. Роздягайтеся. Підберемо вам щось пристойніше.

— Не буду я переодягатися, — заперечила Глафіра.

Їй набридло терпіти нахабну поведінку Сійї. Глаша вивчила договір напам'ять, і там ні слова не було про те, що вона повинна підкорятися командам халітеси.

Та обвела Глафіру здивованим поглядом:

— Ви збираєтеся йти на вечерю в цьому?