РОЗДІЛ 3. Вечеря

РОЗДІЛ 3. Вечеря

Обідня зала виявилася просторою круглою кімнатою, посередині якої красувався стіл. Накритий білосніжною скатертиною, він був сервірований на сімох. Чотири дівчини вже зайняли свої місця. П'яте, мабуть, призначалося для Глафіри, а шосте й сьоме — для ще двох претенденток, які затримувалися. Отже, ніхто з королівської сім'ї на вечері присутнім не буде. Мабуть, вирішили дати можливість дівчатам освоїтися і познайомитися одна з одною в невимушеній атмосфері. Ось чому халітесі було байдуже до одягу Глафіри — вирішила, що сьогоднішній захід не такий важливий в боротьбі за руку принца.

Варто було Глаші переступити поріг, голови присутніх синхронно повернулися до неї. Яка краса — всі до єдиної дівчата були в очіпках, добре хоч не в червоних. Знітившись під оцінюючими поглядами конкуренток, Глаша пройшла до одного з вільних стільців.

— Вітаю подруг по нещастю. Глафіра, — з вимученою посмішкою представилася вона.

Обличчя дівчат розтягнулися у відповідних посмішках, про ступінь щирості яких поки судити було складно.

— Ми тут вже трохи перезнайомилися, — привітно сказала сусідка зліва. — Але вирішили, щоб не повторюватися, кожна розповість про себе докладно, коли зберуться всі.

Що ж, у Глаші з'явилося кілька хвилин, щоб вивчити зовнішність дівчат. Вона пройшлася по ним поглядом і залишилася задоволена. Всі четверо були досить гарні. Принцу буде з кого вибирати і без Глаші.

Дівчата як спеціально розсілися в порядку зростання привабливості. У сусідки зліва була найбільш спірна зовнішність: риси обличчя дещо грубуваті. Щоки густо усипані веснянками. Але, в той же час, неслухняні руді кучері, що кокетливо вибивалися з-під головного убору, надавали їй бадьорий вигляд.

Претендентка, що сиділа по ліву руку від неї справляла враження навченої життєвим досвідом пані. Поглядала зверхньо. В її примружених очах була показна нудьга, щось на кшталт: ну, все ясно, це ми вже проходили. Помітно було, що дівчина добре попрацювала над зовнішністю. Макіяж нанесений так, щоб не впадала в очі непропорційна видовженість рис обличчя. Глаші дама здалася схожою на сусідку з четвертого поверху — Маріанну. Взагалі-то, мешканку квартири №27 звали Мариною, але представлялася незнайомцям вона саме Маріанною. Вважала, що в такому варіанті ім'я звучить загадковіше. Так от, Маріанна любила говорити про себе з іронією: пара грамотних мазків пензликом для макіяжу і кінська фізіономія набуває аристократичного шарму.

Місце зліва від дами з кінсько-аристократичною зовнішністю, займала одна з найбільш симпатичних дівчат. Правильні риси обличчя, ніжна оксамитова смаглява шкіра, повні чуттєві губи, трохи розкосі мигдалеподібні карі очі, опушені довгими віями. На Землі б її назвали східною красунею. При цьому, дівчина справляла враження вкрай сором'язливої або, скоріше, сумної. Сумний потуплений погляд. Тоді, як інші претендентки, в тому числі і Глаша, хто крадькома, а хто відкрито витріщалися на конкуренток. Мабуть, володарку східної зовнішності більше інших засмутила перспектива провести цілий місяць далеко від дому.

Четверту дівчину, не замислюючись, можна було назвати яскравою красунею. Земні моделі лікті б кусали від заздрості. Гламурна досконалість, що зійшла з обкладинки глянцевого журналу. Відчувалося, що красуня знає собі ціну. Мабуть, це і була Зурім, основна претендентка на руку престолонаслідника за версією халітеси.

Так як імен Глаша поки не знала, охрестила дівчат так: Руденька, Досвідчена, Сумна і Гламурна. Тепер залишалося познайомитися ще з двома. І одна з них якраз влетіла в обідню залу. Зовсім юна, напевно і 20-ти немає. Асоціація народилася одразу — Мальвіна. Блакитноока блондинка з милим ляльковим личком, рожевощока і весела, в хмарі пишних спідниць і, хто б сумнівався, з очіпком на голові. Вона влаштувалася на стільці поруч з Глашею, і Руденька одразу ж привітно повідомила їй, що знайомство почнеться, щойно з'явиться сьома претендентка.

Двері в обідню залу відкрилися, і Глафіра обернулася, щоб поглянути на останню соратницю по нещастю. Однак це виявилася не вона. До кімнати увійшли двоє чоловіків в довгих камзолах приємного небесного кольору. На головах берети в тон. Ну як же без них? Глаша вже звернула увагу, що головні убори в Дарліті були в особливій шані. Чоловіки несли на плечах довгий, масивний плоский предмет на металевих розкладних ніжках, що чимось нагадував прасувальну дошку. Вони поставили його недалеко від столу, вклонилися дамам, дістали з кишень молоточки і почали стукати ними по дошці.

Звук був схожий на брязкіт металевих ланцюгів і був неприємний до зубного болю. Але в ньому можна було розрізнити певний ритм, і Глаша з жахом зрозуміла, що чоловіки в небесного кольору беретах, що тарабанять по прасувальній дошці — місцеві музиканти. Тут, в Дарліті, таке слухають? А Глаша ще жартувала над секретаркою Оленкою через її любов до попси.

— Божественно, — видихнула Мальвіна. — Правда, дівчата?

Дівчата закивали з різним ступенем інтенсивності, чим остаточно добили Глафіру. Ні, ну, якась родзинка в брязкотючих звуках, звичайно, була. Мелодія б відмінно підійшла, наприклад, як засіб проти комах. Комарі в радіусі трьох метрів падали б замертво.

Двері до їдальні знову відкрилися. Сьома претендентка? Ні, в кімнату один за одним зайшло кілька людей з підносами в руках. Вони граційно підійшли до столу і почали розставляти страви. Один з них, мабуть, шеф-кухар, повідомив:

— Наказано було подавати вечерю.

— А як же сьома дівчина? — запитала Руденька.

— Вона погано себе почуває.

Ну от, одна з претенденток вже пішла на хитрість. Здогадувалася Глафіра, що насправді трапилося з конкуренткою номер 7. Глаша теж спочатку подумувала: а чи не вдати з себе хвору. Чудовий привід пропустити всі конкурси і постати в очах принца вразливою панянкою зі слабким здоров'ям. Хвору каліку той точно не захоче брати за дружину. Не наважилася на такий хід тільки тому, що не знайома з місцевими лікарями. А раптом вони симулянтів визначають на раз?