Єдине але втрачене кохання

Зраджена

Я - зраджена! Я - втомлена й розбита!

Душею спалена і серцем оповита!

Безбарвна я, тепер лише самотня

Розтоптана і долею забута!

Стежиною у вічність заблукала

Шляхи єднання не послані мені

Чи я колись навчуся жити без кохання?

Знайду ключі від попелу душі?

Залишу шлях лише до Бога,

Йому покаюсь і в руки віддаюсь...

Не хочу жити я більше без бажання,

Що так нестримно чарують лиш його!

Немає сліз, мене немає більше -

Такої юної і відданої вам!

Я серце розділю на до і після,

Лиш небо буде свідком моїх втрат!

Не порадію більше я світанкам,

Дощ за вікном, тепер мій кращий друг.

Тобі я душу віддала всю до останку!

Тебе ненавиджу! Й кохаю водночас!

Для іншої тепер твої цілунки

Кохання із трепетом душі

Ті очі, що чарують пам'ять...

Її, але ти більш не мій!!!!

Скорилась я несправедливій долі

Кохала і кохатиму по вік

Я - зраджена! Цього ніщо не змінить

Не час, не відстань -

Навіть світ!

Дякую вам мої любі! За те, що ви зі мною. За коментарі і зірочки! Зовсім скоро наступний вірш. З нетерпінням чекаю ваших відгуків.

Подобається

#3547 в Різне
#923 в Поезія

Відредаговано: 19.05.2023