Єдине але втрачене кохання
Подяка
Я вдячна Богу за своє життя,
За всі винагороди і невдачі,
За шум вітрів,
За те, що вмію я
Кохати, вірити й прощати!
І з кожним кроком,
Сильнішою ставати
Долати перешкоди -
З ним мовчати!
Іду вперед, не озираюсь на бажання
На сто замків закрию відчуття
Нема вже тої -
Яка уміє лиш кохати,
Її забрали Божі небеса...
Прокинуся від довгого спочину,
Візьму я вруки все своє життя!
Бо в цьому світі я лише людина,
Що беззаперечно вірить в майбуття.
З молитвою навчуся прокидатись
За нього помолюся сотню раз
Життя одне, як шкода що не завжди
Ми розумієм, спливає вже наш час!
Нехай минуле, забере з собою вітер
Нехай кохання зігріває нас
Ми не одні такі на цьому світі,
Що перестали вірити у нас!
Пройдуть роки, і посивіють скроні
Лелеки відлітають в далину
Ми скажемо спасибі нашій долі -
За той урок!
Але вже буде пізно
Змінити, повернути щось кудись
Ми стали різні, далекі і байдужі
До того, що було у нас колись.
І тільки з фото, ми зможем пригадати
Кохання яке колись було
Та ні! Ми дякуємо Богу -
Що в мене ти, а в тебе була я!..
Відредаговано: 19.05.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
