https://st.booknet.ua/uploads/covers/220/1583510115_53.png
Єдине але втрачене кохання
Душа
Я душу свою спалену до тла
Не віднайшла, у сяйві місячної ночі,
В моїх очах, у снах, і у думках
Ще досі спалахи...
Від почуттів, здригаються лиш плечі
Я знищу все, забуду, - прокляну!
Безслідно зраджена, без сорому забута
Така в нас доля, заквідчана й підступта!
Ми змушені любити тих, хто поруч
Закрити серце на тисячу ключів
І сльози відчаю, що лише ночі чують
Віддатися в полон і тягарем -
Душити! малюючи пейзажі
Луги, степи, ліси
О Боже! Зупинись! Залиш!
Рабу свою.....
Незламна! Усе це, лиш щоб бачили сліди.
Рабиня я! Любові - душі згубні
В твоїх обіймах... В снах.... І по житті...
Відредаговано: 19.05.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
