Єдине але втрачене кохання
Осінь
Я намалюю осені портрети
І замість фарб- на вулиці дощі,
Вражаючі й натхненні вірші
Любові трішки для душі.
Я підберу палітру лиш для себе
Красиву, фантастичну, золоту
Думки туманом оповиті
Стара верба, що на краю...
Захопить душу обігріє,
Полине в даль не упізнає
Нас тихо ранок запитає
Спиняє, заворожує, єднає...
Я так закохана у осінь!
Шепоче тихо листопад,
І золотаві листя коси
У тихий став, забутий став.
Звучить мелодія лісів
П'янкий забутий подих
І там мільйони кольорів
Життєвий там мій подвиг...
Там почуттями не стримана
Солодким цілунком оспівана
Вітром між гір обіймана
Пензлем любові розвіяна.
Там постать вірної, сильної
У дружбі надто сміливої
На фото трішки стурбована
У осінь просто запрошена...
Відредаговано: 19.05.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
