Єдине але втрачене кохання
**
Дуже часто в життєвій стежині,
Блудять душі у вічнім безсиллі,
І себе до знемоги картають
Бо у щасті абсурду немає.
І від смутку вже стали залежні,
Дорікаєм ми світові в час,
Вперта посмішка задушливо тає
Тихо вдосвіта муки долає.
А очі? -,,Там лише омана"
То за що ти так доле караєш?
За поцілунки на губах?
Чи за солодкий післясмак?
Я напишу нову главу,
Та ні, напевно нову книгу,
Де світ дарує шанс любити
Душа шепоче -,, Хочу жити"...
Де всі забуті теореми,
І мить зігрітая теплом
Де прохолода від розмов.
Сліди не пишуться на показ
Надхненна зірка з дня у день
Шляхи упертістю здолає
Окреслить вірності пером.
Віщує доля знов провалля
Де вже немає зайвих слів,
І загубились між мостів
Тепло, що напророчило кохання...
Відредаговано: 19.05.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
