Єдине але втрачене кохання

Мить

Мить... Всього лиш мить

Гадаєш це звична банальність?

Журба, що вічністю стає

Знайди мене такою, яка є.

Давно чомусь пропалена у часі

Та серце і душа мої живі!

Здалось це лиш опавше листя,

Пропалене душевним каяттям.

А все ж воно благословляє 

Кохання просить-,, Витни із ниток"

Забуті айстри ворожать мою сутність

Задушливий, чорно-білий фільм життя.

Даремно страх вдалечині шепоче

Змиває дощ сльози всі рясні

Згоряє небо зоряне моє

І буде подих один на два світи.

Мить, що довжиною - вічність

До забуття чекатиму прилив

Одна стріла навчила нас любити

Уся земля тремтить у дану мить.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше